ВАП – юридичні та детективні послуги
Всеукраїнська асоціація поліграфологів
+38 044 578 19 00
+38 096 966 90 00
info@polygraph.ua всі контакти
ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ

Новини UA » Статті UA

20-РІЧЧЮ ВИКОРИСТАННЯ ПОЛІГРАФА В УКРАЇНІ З МЕТОЮ РОЗКРИТТЯ ТА РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ


ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ПОЛІГРАФОЛОГІЇ У ПРАВООХОРОННИХ СТРУКТУРАХ І СПЕЦСЛУЖБАХ УКРАЇНИ: 1998-2010 РОКИ

поліграфу україні 20 років 20 лет полиграфу в украине

 


Перша хвиля впровадження поліграфа в Україні припала на кінець 90-хх років – початок 2000-хх років і була тісно пов’язана саме із діяльністю правоохоронних органів і спецслужб. Не дивлячись на скептицизм правників, які традиційно повторювали мантру на кшталт «нема правових підстав», впровадження поліграфа було неминучим хоча б тому, що на той час правоохоронці всіх держав, із якими Україна має сухопутні та морські кордони – Румунії, Молдови, Угорщини, Словаччини,  Польщі, Білорусі, РФ, Болгарії, Туреччини, в тій чи іншій мірі, хтось масово, а хтось епізодично, але вже використовували поліграф. 


Друга хвиля впровадження поліграфа в Україні припала на середину-кінець  2000-хх років і була ініційована  діяльністю приватних структур.


Нашу статтю ми присвятимо саме першому і, як показала практика, основному етапу впровадження поліграфа.

Чому основному?

Та тому, що не існує держав, де б масове використання поліграфа починалося з бізнесу –  у бізнес поліграф «приходить» або «не приходить» з правоохоронних структур і спецслужб. І якщо останні від початку відкинули ідею використання поліграфа або розчарувалися у його результативності, то і в бізнесі він використовується обмежено. В якості прикладу можна назвати факт неприйняття поліграфа спецслужбами Великобританії, чиї фахівці піддали аргументованій жорсткій критиці ідею використання питань порівняння (контрольних питань), звернули увагу суспільства на неприйнятність використання питань, що формулюються  у прямій звинувачувальній формі.

Водночас сам факт використання поліграфа у правоохоронних органах і спецслужбах зовсім не означає, що це призведе до розвитку бізнесового поліграфного напрямку. Наприклад, у Туреччині, за даними відкритих джерел, вже наприкінці 80-хх років було доволі багато поліграфологів у спецслужбах, однак з плином років поліграф у цій державі так і не знайшов масового застосування у бізнесі.

Водночас слід завжди враховувати, що саме оперативний напрямок роботи правоохоронних органів і спецслужби є ідеальним майданчиком для перевірки методики поліграфних опитувань – адже з моменту, коли поліграфолог надасть висновок про причетність/непричетність особи до вчинення злочину, до моменту, коли цей висновок  підтвердиться/не підтвердиться матеріальними доказами і результатами експертиз, можуть сплинути годити. У той час коли помилки в кадровому напрямку можуть залишатися невиявленими роками…


Впровадження поліграфа в органах внутрішніх справ України

Етапу впровадження практичної поліграфології передували теоретичні розмірковування щодо припустимості, з точки зору радянського права, використання поліграфа, а також перші експерименти з голосовими аналізаторами. Останні поліграфами, безумовно, не являлися, однак ми зобов’язані згадати і про цей досвід українських дослідників. 

Зокрема, у 70-90 ХХ сторіччя роки у Київській вищій школі міліції проводилися дослідження щодо можливості використання мовленнєвих характеристик із метою криміналістичної ідентифікації підозрюваного. Роботи у вказаному напрямку, в основному, здійснювалися групою вчених – Салтевським М.В., Жаріковим Ю.Ф., Тимошенком П.Ю.

Жаріков Ю.Ф. навіть провів декілька експериментів із метою отримання інформації щодо причетності підозрюваного до злочину, який розслідувався. З огляду на результати досліджень була зроблена спроба створення українського голосового безконтактного поліграфа, однак повноцінної практичної реалізації дана ідея не отримала, а роботи у даному напрямку практично припинилися після смерті Жарікова Ю.Ф.


Реально у органах внутрішніх справ України поліграф  з метою розкриття та розслідування злочинів почав використовуватися із 1998 року. Одними із перших почали працювати поліграфологи – співробітники ГУ МВС України в АР Крим. Впровадження ж поліграфа є безпосередньою ініціативою неординарного, ініціативного, гострого на язик і сміливого на прийняття рішень, видатного правоохоронця, відомого державного діяча та правника, генерал-лейтенанта міліції Геннадія Геннадійовича Москаля.

москаль полиграф история

Москаль Геннадій Геннадійович

У 1997 р. Г.Г. Москаль був призначений на посаду заступника Міністра внутрішніх справ України — начальника Головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим, де проходив службу до 2000 р. З метою оптимізації розкриття та розслідування злочинів він спрямував на навчання до м. Краснодар перших майбутніх поліграфологів. Місце навчання було обране з огляду на високу ефективність поліграфологів Краснодарського краю у напрямку розкриття злочинів, вчинених в умовах неочевидності, та, так званих, «висяків». Варто згадати, що АР Крим в той час була наповнена ворогуючими бандформуваннями, чиї злочини, в тому числі резонансні, не розкривалися роками. Розв’язок проблеми нагально потребував нетрадиційних, сучасних методів в супроводженні діяльності оперативників і слідчих. Саме таким рішенням і стало впровадження поліграфа.

Згодом, описуючи на конференції свої досягнення кримські спеціалісти наводили такі дані: за три квартали троє спеціалістів-поліграфологів перевірили 189 осіб, на підставі результатів поліграфних перевірок розкрито 11 вбивств, у тому числі замовне вбивство кримінальних авторитетів, здійснене у 1996 році; розкрито шість крадіжок особистого майна громадян та п’ять крадіжок державного майна; отримано та надано працівникам кримінального розшуку 72 оперативні інформації, що не стосувалися предмета поліграфної перевірки, однак мали відношення до кримінального минулого обстежуваного та дозволили оперативникам розкрити злочини, вчинені в умовах неочевидності. В якості резюме було вказано – «спеціалістами-поліграфологами ГУ МВС України в АР Крим розкривається кожне друге вбивство».


У тому ж таки 1998 році до ГУВС Краснодарського краю на навчання на  курси підготовки поліграфологів із Києва виїхала група майбутніх фахівців, відряджених Міністерством внутрішніх справ. Серед них були співробітники  ГУБОЗ МВС України та працівники недержавної служби охорони «Альфа-Щит».

Окрім того, за ініціативою ГУБОЗ МВС України при спонсорській підтримці української діаспори із 1998 по 2000 роки у США було підготовлено 16 спеціалістів-поліграфологів для потреб МВС України (чотири групи по чотири чоловіки) та закуплено 16 поліграфів фірми «Axciton». Основу групи майбутніх поліграфологів складали проректори вищих навчальних закладів МВС України, начальники управлінь і відділів МВС, науковці. Більшість із них, повернувшись із закордонного відрядження, так і не проводили поліграфні обстеження ані у кадровій роботі, ані з метою розкриття та розслідування злочинів. Загалом, закуплені «Axciton» використовувалися лише двома спеціалістами у Львівському інституті  внутрішніх справ і одним спеціалістом, а саме доктором психологічних наук, професором Барком Вадимом Івановичем в Національній академії внутрішніх справ України.

обучение полиграфологов курсы вап ассоциация как выучиться на полиграфолога

Барко Вадим Іванович


На міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій актуальним проблемам юридичної психології, яка проводилася у 1999 році в Київському інституті внутрішніх справ, темі використання поліграфа було присвячено доповіді представників СБУ і МВС. Спеціалісти у галузі юридичної психології, окрім іншого, обговорювали проблему адаптації програм і поліграфних тестів, які розроблені за кордоном, до існуючого комплексу заходів професійного відбору кандидатів на службу в українські правоохоронні органи. Наголошувалося на перспективах використання поліграфа задля перевірки правдивості кандидатів на службу в правоохоронні органи при наданні ними біографічних даних.

Однак, все таки, перша хвиля популярності поліграфних обстежень на теренах нашої держави була викликана нагальною потребою практичних підрозділів органів внутрішніх справ у впровадженні новітніх технологій в практику розкриття та розслідування злочинів. Середньостатистичний правопорушник, не в останню чергу завдяки корумпованості правоохоронців і широкому висвітленню методів роботи працівників міліції у засобах масової інформації, став значно краще підготовлений до протидії правоохоронцям. До багатьох злочинних угрупувань влилися бувші працівники правоохоронних органів, котрі добре орієнтувалися у практиці  здійснення оперативно-розшукових заходів і слідчих дій. Процес стрімкої переорієнтації економічних відносин вніс корективи і у взаємовідносини в злочинному світі – злодійські традиції втратили свою актуальність, «співпраця» із діючими правоохоронцями з метою підготовки, вчинення злочину, а потім – уникнення покарання, вже не розглядалася як порушення злодійських норм. Тобто, злочинність 90-хх років значно відрізнялася у порівнянні із тією, яка була десять-двадцять років тому. Водночас вітчизняна міліція, особливо її низові ланки, які в основному і є авангардом боротьби зі злочинністю, тривалий час переживали значні матеріально-технічні труднощі, проблему плинності кадрів, перевантаженості роботою. У цих умовах впровадження групою ентузіастів поліграфних технологій досить швидко викликало позитивний резонанс, адже практично одразу мало наслідком розкриття низки тяжких злочинів.


Саме очевидні успіхи вітчизняних поліграфологів на ниві розкриття та розслідування злочинів виступили переконливим доказом практичної доцільності впровадження поліграфа, сприяли популяризації методу серед працівників оперативних підрозділів міліції і отримали підтримку з боку прогресивних представників юридичної науки. 

Удалова Лариса Давидівна

Зокрема, відомий правник Лариса Давидівна Удалова у своїх працях зазначала, що «…настав час, відмовившись від упередженого ставлення до поліграфа, «як породження буржуазної криміналістики», розглянути питання про його застосування в кримінальному процесі. Дача показань обвинуваченим, підозрюваним є їхнім правом. Тим більше, що Кримінально-процесуальний Кодекс закріплює їхнє право давати свідчення в присутності захисника. І якщо вони дають згоду на тестуванні на поліграфі, то де ж тут порушення їхніх прав?».

Поруч із тим, погляди деяких працівників із навчально-наукових закладів системи МВС України та їх колег із цивільних вузів у відношенні поліграфа, значно відрізнялися від поглядів практиків і почасти не були такими оптимістичними. Частина з них взагалі не сприймали ідею використання поліграфа у процесі розкриття злочинів, апелюючи до аргументів із радянських підручників.

Більше того, на початку сторіччя ХХІ, коли у РФ, Прибалтиці – державах із законодавством, на той час практично ідентичним  нашому, вже успішно проводилися судові психофізіологічні експертизи із використанням поліграфа, деякі із іменитих вітчизняних теоретиків-юристів у своїх публічних виступах вказували, що поліграфні обстеження неприпустимі, бо під час їх проведення спеціаліст-поліграфолог активізує пам’ять причетного обстежуваного. У результаті цієї активізації причетна особа нерідко згадує найдрібніші деталі вчинення правопорушення, що хоч і сприяє розкриттю та розслідуванню злочину, збиранню якісної доказової бази, але негативно впливає на емоційний стан обстежуваного і, таким чином, порушує його громадянські права і свободи. При цьому такі загальноприйняті слідчі дії, як  проведення очної ставки, відтворення обставин вчинення правопорушення під час виведення на місце злочину тощо, чомусь не розцінювалися ними як такі, що «травмують» підозрюваного.


Юридична казуїстика сягнула того рівня, що деякі теоретики – противники впровадження поліграфа у оперативну, слідчу роботу органів внутрішніх справ, відверто заявляли, що застосування безконтактного поліграфа, використання якого відбувається без відома та згоди обстежуваного, бездоганне з точки зору діючого законодавства. Тоді як правові підстави використання традиційного, контактного поліграфа, потребують глибоких і багаторічних розробок. За логікою поглядів правників-теоретиків виходило, що використання контактного поліграфа, при якому обстежуваний чітко усвідомлює, що з ним відбувається, надає добровільну згоду на обстеження, обирає варіанти відповіді і може корегувати питання, пояснювати виникнення у себе тієї чи іншої реакції, є менш гуманним і законним, аніж таємне використання безконтактного поліграфа, при якому людина взагалі не знає, що є об’єктом обстеження, на підставі результатів якого будуть робитися висновки щодо її правдивості та  які можуть мати значний вплив на її долю.

Даючи позитивну оцінку безконтактному поліграфу ці науковці спиралися на праці П.І. Гуляєва і І.Є. Биховського, котрі у 70-хх роках ХХ сторіччя доводили можливість реєстрації за допомогою спеціальних датчиків змін у фізіологічних характеристиках організму людини на відстані. Дана методика передбачала вимір слабких електромагнітних полів, що знаходяться навколо людини. Віддаючи теоретичний пріоритет  безконтактному поліграфу, група науковців із Академії МВС України  наголошували на тому, що роботи 30-річної давності незаслужено забуті, не отримали належного розвитку та, взагалі, залишилися відомими лише вузькому колу криміналістів.


Цікаво, що, висловлюючи неприйняття ідеї використання поліграфа в ОРД і слідстві, ті ж самі науковці із системи МВС України не ставили під сумнів можливість використання контактного поліграфа у кадровій роботі (з метою перевірки правдивості представленої біографічної інформації, стану здоров’я, схильності до вживання алкоголю); у навчальному процесі вузів задля ознайомлення з призначенням і можливостями використання поліграфа; з метою професійного навчання спеціалістів для роботи на поліграфі; для надання послуг організаціям та установам, що звернулися у правоохоронні органи по допомогу у використання поліграфів, за умови запровадження відповідної відомчої нормативно-правової бази.

У травні 1999 року в Національній академії внутрішніх справ України був проведений круглий стіл «Проблеми і напрямки впровадження поліграфа у практичну діяльність органів внутрішніх справ України». У роботі круглого столу брали участь як керівники провідного вищого навчального закладу МВС України, так і представники  Головного управління по роботі з особовим складом МВС України, доктор біологічних наук, професор В.О. Варламов, поліграфологи-практики, представники Служби безпеки і Міністерства оборони України. Основна дискусія велася за наступними  напрямками: доцільність застосування поліграфа у кадровій роботі МВС України; організація підготовки спеціалістів поліграфа в Україні; порівняльна оцінка російських і американських поліграфів; вирішення проблем адаптації закордонних тестових методик до умов використання в Україні; використання поліграфа при розкритті тяжких злочинів, в тому числі вбивств на замовлення; використання поліграфа при проведенні службових розслідувань; етичні вимоги до діяльності спеціалістів поліграфа.

Спікери цього зібрання наголошували на можливості застосування поліграфа в органах внутрішніх справ України на підставі ст. 8 п. 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», яка дозволяє використовувати технічні засоби для отримання інформації.

До першочергових завдань було віднесено впровадження відомчої нормативної бази, розробка науково обґрунтованих методик опитування громадян із використанням поліграфа та визначення основних вимог з технічного забезпечення і організації проведення опитувань. Основними напрямками впровадження поліграфа в правоохоронні органи України були визначені: 1) кадровий; 2) криміналістичний; 3) слідчий; 4) психодіагностичний і психокорекційний; 5) спеціальний. Для реалізації поставлених на круглому столі завдань було вирішено порушити перед керівництвом клопотання щодо створення в системі МВС України координаційно-аналітичного центру з питань застосування поліграфа, розробки правової бази використання поліграфа як у державних установах, так і в приватних підприємствах, визначення порядку сертифікації поліграфів і легального їх ввезення і застосування на території України.


На першому етапі впровадження поліграфа було вирішено визнати за доцільне створити відповідні спеціальні курси на базі одного з підрозділів МВС України. При позитивні оцінці діяльності випускників цих курсів планувалося створити спеціальний центр підготовки на базі Національної академії внутрішніх справ України. Всі висновки, зроблені у результаті роботи круглого столу, були оформлені і передані у вигляді доповідної записки тодішньому міністру внутрішніх справ України генералу внутрішньої служби України Кравченку Ю.Ф.

У 2000 році було прийняте попереднє рішення про організацію відбору, підготовки та контролю діяльності майбутніх спеціалістів-поліграфологів МВС України. Із цією метою проводилося комплексне психодіагностичне обстеження та скринінгова поліграфна перевірка всіх 26 психологів ГУ МВС України в м. Києві, із числа яких планувалося сформувати професійний кістяк міліцейських поліграфологів. Однак до навчання так справа і не дійшла…


Через два роки після проведення круглого столу, а саме 28 серпня 2001 року, був виданий Наказ МВС України № 743 «Про проведення експерименту щодо використання комп’ютерних поліграфів у діяльності органів внутрішніх справ України» за підписом вже наступного міністра – генерал-полковника міліції Ю.О. Смирнова. Наказом регламентувалося проведення протягом 2001-2002 років на базі органів і підрозділів ГУБОЗ МВС України, ГУДСО при МВС України, ГУМВС України в АР Крим, м. Києві, УМВС України в Дніпропетровській, Львівській областях експерименту з використанням поліграфів при професійно-психологічному відборі кандидатів на службу в ОВС і навчання в навчальних закладах МВС України, зарахуванні осіб рядового і начальницького складу до складу миротворчих місій або тих, які висуваються на керівні посади, а також, вибірково, працівників ОВС, стосовно яких проводяться службові перевірки. Використовувати комп’ютерні поліграфи дозволялося лише за умов добровільної згоди обстежуваного. Тим же наказом затверджувалося положення про проведення експерименту, склад робочої групи та план нормативно-правового, організаційного, науково-методичного та матеріально-технічного супроводження проведення експерименту. Зокрема, планом нормативно-правового, організаційного, науково-методичного та матеріально-технічного супроводження проведення експерименту передбачалася підготовка проектів нормативних документів щодо практичного впровадження поліграфних перевірок у систему МВС України; розробка кваліфікаційних вимог до поліграфологів МВС України, критерії та порядок їх відбору й сертифікації; закупка комп’ютерного поліграфа; підготовка експериментальної групи поліграфологів. У разі досягнення позитивних результатів проведення експерименту планувалося організувати та провести тендер поліграфної техніки із залученням зарубіжних виробників, а також підготувати пропозиції щодо можливостей організації виробництва в Україні поліграфної техніки.


Підсумки проведеного експерименту розглядалися на оперативній нараді при заступникові Держсекретаря МВС України генерал-лейтенантові Ю.Е. Черкасові. Рішення наради від 07.05.2002 р. №4028/Чк засвідчило ефективність використання поліграфів і, безпосередньо, саме краснодарської методики, як у роботі з персоналом, так і в процесі розкриття та розслідування злочинів. Нарада визнала результати експерименту щодо використання комп’ютерних поліграфів у діяльності органів внутрішніх справ України позитивними і такими, що дають підставу розпочати широке впровадження поліграфних технологій у діяльність органів внутрішніх справ. Із рішенням наради погодився і дав доручення щодо організації його виконання Міністр внутрішніх справ України генерал-полковник міліції Ю.О. Смирнов.

Позитивно оцінив перспективи впровадження поліграфних перевірок в практичну діяльність ОВС перший заступник держсекретаря МВС України генерал-полковник міліції М.В. Корнієнко, який доручив керівництву ДРП, ГУКР, ГУБОЗ, ДСБЕЗ, НАВС України протягом місяця здійснити відбір кандидатів з числа працівників оперативних служб і відділів, управлінь по роботі з персоналом та організувати на базі Національної академії внутрішніх справ їх навчання роботі на поліграфі (доручення від 18.03.2002 р. №2626).


Здавалося би, організаційний процес впровадження поліграфних технологій сягнув логічного і давно очікуваного рівня. Однак, не дивлячись на значну зацікавленість з боку практичних підрозділів і велику кількість бажаючих опанувати фах спеціаліста-поліграфолога, навчання так і не було організоване.

Аналіз ситуації, яка склалася на той час, дозволяє дійти висновку, що безкоштовному навчанню співробітників міліції на базі акредитованого державного вищого навчального закладу активно та, як виявилося, успішно, протидіяла група осіб, які не були зацікавлені в тому, щоб на базі Національної академії внутрішніх справ готували фахівців, що одержували би свідоцтва, виданими із дотриманням всіх вимог Міністерства освіти та науки України. Окрім того відповідальні особи із числа співробітників Академії не проявляли належної наполегливості та послідовності в досягненні мети – після чергового розкриття резонансного злочину інтерес до поліграфа актуалізувався та, невдовзі, знову згасав. 

Потерпівши чергову поразку, ідея масового впровадження поліграфних технологій у діяльність міліції знову перейшла в суто теоретичну площину.


У 2004 р., 11 березня в МВС була проведена чергова – оперативна нарада з питань впровадження поліграфних технологій у практичну діяльність органів і підрозділів внутрішніх справ України. На ній було прийнято рішення створити на базі Київського інституту внутрішніх справ навчальну базу щодо підготовки спеціалістів-поліграфологів із наданням слухачам відповідного сертифікату на право працювати за цим напрямком у межах системи МВС України. Окрім того, у  цьому ж інституті вирішили відкрити лабораторію, на яку мало б покладатися завдання розробки науково-методичного забезпечення використання поліграфних технологій у кадровій роботі. 

Чому обрали саме цей навчальний заклад, не дивлячись на те, що у ньому не працював жоден фахівець-поліграфолог, який би працював в оперативно-розшуковому напрямку, стало зрозуміло досить швидко: таким чином створювалися  умови для просування на ринку приладів, що не відповідали елементарним сучасним технічним і програмним вимогам та представляли із себе одноканальні  вимірювачі шкіряної реакції, від яких відмовилися у розвинених країнах світу, зокрема в Японії, ще у 40-хх роках минулого сторіччя. Коли фахівці, присутні на цій нараді, звернули увагу на те, що здійсненню поліграфних  перевірок не можливо навчати, якщо не маєш власного досвіду проведення такого роду обстежень, їм, пояснили, що в інституті збираються надавати знання щодо використання «поліграфа» у кадровій, а не в оперативно-розшуковій роботі. Щонайменше, це можна було розцінити як прояв гуманності по відношенню до людей, підозрюваних у вчиненні злочину…

Однак заплановане в черговий раз залишилося невиконаним: не були відкриті ні курси з підготовки поліграфологів, ні спеціальна лабораторія. Можливо це був перший випадок, коли діючі фахівці-поліграфологи були задоволені зволіканням стосовно виконання рішень, пов’язаних із впровадженням поліграфа.

Пройшло трохи більше півроку і лабораторія психологічного забезпечення діяльності органів внутрішніх справ Науково-дослідного  інституту проблем боротьби зі злочинністю Національної  академії внутрішніх справ України була визнана МВС України найбільш продуктивною у напрямку розвитку поліграфології. Це була заслужена оцінка – адже основні наукові напрацювання з питань впровадження поліграфа в діяльність МВС були здійсненні за особистою ініціативою саме співробітників цієї лабораторії – Делікатного Сергія Костянтиновича (працював за сумісництвом, основне місце робот – ТОВ «Альфа-щит»), кандидатів наук, старших наукових співробітників Морозової Тетяни Романівни та Дубової Ірини Олександрівни.

Співробітники саме цієї лабораторії опублікували перші посібники для відомчих спеціалістів-поліграфологів, що були написані за результатами особистої  повсякденної практики розкриття та розслідування злочинів із допомогою поліграфа.


полиграфолог морозова татьяна романовна поліграфолог морозова тетяна романівна

Морозова Тетяна Романівна

Оригінальність ситуації полягала в тому, що навчання роботі на поліграфі  Морозова Т.Р. та Дубова І.О. проходили під час планової відпустки за спонсорської підтримки відомого вітчизняного експерта-криміналіста, засновника фірми «Сантодор», ветерана органів внутрішніх справ України, кандидата юридичних наук, доцента Дубового Олександра Павловича. Поліграфи, за допомогою яких набиралася експериментальна база, були придбані особистим коштом поліграфологів. При цьому перше вбивство за допомогою поліграфа новоспечені поліграфологи розкрили менше ніж за тиждень після повернення з 5-тижневого навчання, яке здійснювалося на базі Краснодарського ГУВС відомим фахівцем Ніколаєвою Іриною Миколаївною.

Найбільш значним досягненням діяльності цієї лабораторії була розробка «Інструкції щодо застосування комп’ютерних поліграфів у роботі з персоналом органів внутрішніх справ України», затверджена Наказом МВС України від 28.07.2004 р. № 842. Не дивлячись на сумніви скептиків, котрі пророкували «гучний провал» цій Інструкції, традиційно посилаючись на необґрунтовані звинувачення поліграфа у «не гуманності та не законності», вона була зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2004 р. за №1373/9972. Ця Інструкція була першим і понад 13 років єдиним відкритим офіційно визнаним в Україні нормативним документом, що відкрито регламентував використання поліграфа.

Згідно «Інструкції щодо застосування комп’ютерних поліграфів у роботі з персоналом органів внутрішніх справ України», поліграфні обстеження можуть бути здійснені при вивченні  кандидатів на службу у органи та підрозділи внутрішніх справ чи на навчання у навчальних закладах МВС України, при включенні  працівників органів і підрозділів внутрішніх справ у резерв на висунення,  перед переміщенням по службі та оформленням допуску до державної таємниці. У Інструкції прописані основні принципи, умови і напрямки використання поліграфа, порядок та етапи проведення поліграфних перевірок, правила використання результатів опитування та вимоги до зберігання матеріалів поліграфного обстеження, організація контролю за роботою спеціаліста та його функціональні обов’язки і відповідальність.


Є в Інструкції і словосполучення, що викликало здивування у деяких сторонніх спеціалістів поліграфологів, зокрема – «комп’ютерні поліграфи». Дане словосполучення використовувалося у назві і тексті Інструкції не випадково, хоча і видавалося зі сторони дещо нелогічним, особливо з огляду на те, що на той момент практично всі фірми-виробники поліграфів припинили серійний випуск приладів, які писали чорнилом, і налагодили виробництво приладів, що представляли із себе комп’ютеризовані комплекси. Однак саме під час підготовки і впровадження вказаної Інструкції МВС України нав’язувався одноканальний прилад «Вектор», який у відомчих документах називали «українським поліграфом». Лобіювання процесу запровадження цієї техніки було забезпечено на досить високому чиновницькому рівні, а тому аргументи спеціалістів-поліграфологів, котрі наполягали на тому, що одноканальний прилад не може бути поліграфом, взагалі не бралися до уваги. Використавши ж у Інструкції словосполучення «комп’ютеризований поліграф», фахівці автоматично убезпечували себе від необхідності працювати на «Векторі», адже він не був комп’ютеризованим…


У 2005 році у співпраці між НАВС України та ТОВ «Альфа-Щит» була підготовлена перша група поліграфологів з числа оперативників. З боку НАВС на курсах викладала Морозова Тетяна Романівна, з боку «Альфа-Щит» – Половнікова Жанетта Юріївна, Делікатний Сергій Костантинович, Чімісова Вікторія Олександрівна. Із цієї групи вийшло немало відомих фахівців, зокрема, Денисенко Ярослав Станіславович і Вагіна Олена Вікторівна, яка згодом започаткувала практику використання поліграфа у Державній фіскальній службі.

На початку 2006 року в МВС України проводилася розширена нарада, на якій в черговий раз розглядалося питання впровадження поліграфа в діяльність органів і підрозділів внутрішніх справ. Відповідно до п.6. рішення розширеної наради МВС України від 21.01.2006 № 1772/Лц «Про підсумки оперативно-службової діяльності органів і підрозділів МВС України з виконання вимог Президента України та Кабінету Міністрів України щодо захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства та держави у 2005 році», оголошеної  наказом МВС України від 06.02.2006  № 121 «Про оголошення рішення розширеної наради МВС України», роботу у даному напрямку було доручено виконувати заступникові Міністра Євдокимову В.М., ДКР (Паскал В.Ф.), ГУБОЗ (Корніч С.В.), ОБНОН (Андрєєв М.М.), ДКМСН (Цимбалюк М.М.), ДБЗПТЛ (Андрієнко М.І.), КНУВС (Моісеєв Є.М.). До 1 квітня 2006 року планувалося, з урахуванням результатів вивчення практичного досвіду використання поліграфних технологій у розкритті злочинів та розшуку злочинців, розробити перспективну програму їх упровадження в оперативно-службову діяльність органів внутрішніх справ та законодавчого врегулювання цього питання.


Після доручення Міністра внутрішніх справ України Луценка Ю.В. від 14.02.2008 року до № 2421/Лц щодо впровадження та супроводження пропозицій, наданих у доповідній записці заступника Міністра внутрішніх справ України генерал-лейтенанта міліції Євдокимова В.М. «Про заходи щодо впровадження поліграфних технологій у практику оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ з метою розкриття злочинів та розшуку злочинців, забезпечення надійності персоналу» в МВС України розпочалася підготовка до проведення тендеру із закупки поліграфів. За результатами тендеру було прийнято рішення закупити 30 поліграфів.

Поліграф “Крис”

За підсумками тендеру переможцем був визнаний поліграф «КРІС», а навчання було організоване на базі приватної структури – недержавної служби охорони «Альфа-Щит». Курси проводилися двічі, по 15 чоловік у групі. Переважна більшість випускників цих курсів позитивно зарекомендували себе на практиці, бо  лише приступивши до роботи, одразу допомогли розкрити низку резонансних злочинів, злочинів минулих років.

Зокрема, з цих потоків були випущені відомі українські поліграфологи, фахівці у напрямку розкриття та розслідування злочинів Кузьмич Тетяна Анатоліївна, Шишкарьов Дмитро Ігорович та багато інших спеціалістів високого класу.

Деякі випускники розчарували своїх вчителів, і невдовзі після отримання сертифікату про проходження курсів, практично одразу звільнилися з ОВС, зробивши вибір на користь приватної практики.

Деякі випускники розчарували своїх вчителів, і невдовзі після отримання сертифікату про проходження курсів, практично одразу звільнилися з ОВС, зробивши вибір на користь приватної практики.


Безвідносно до процесів, які відбувалися навколо теми впровадження поліграфних технологій у діяльність ОВС України, спеціальні психофізіологічні обстеження активно використовуються в системі ГУБОЗ МВС України із 2000 року. У своїй роботі спеціалісти спиралися на ст. 28 Конституції України, а також на Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність». Окрім того у ГУБОЗ МВС України свого часу була розроблена тимчасова Інструкція, затверджена Наказом №1 ДСК від 26.01.2000 р., якою регламентувалося проведення поліграфних обстежень. Дана Інструкція діяла понад п’ять років, після чого була замінена на іншу, у якій в більш повній мірі було враховано практичні особливості даного органу внутрішніх справ.

Із доступних джерел відомо, що спеціальні психофізіологічні обстеження із використанням поліграфа в той час здійснювалися в ГУБОЗ МВС України як при оперативно-розшуковій роботі, так і при вирішенні кадрових питань. Ініціатором використання спеціальних психофізіологічних обстежень у діяльність підрозділів БОЗ був начальник відділу оперативно-технічної розвідки ГУБОЗ МВС України полковник міліції Рибак Микола Миколайович. 

Станом на 2006 рік у підрозділах БОЗ працювало семеро спеціалістів-поліграфологів. Двоє з них – підполковник міліції Безруков Є.В. (співробітник ГУБОЗ МВС України) та Шишкін В.В. (співробітник УБОЗ МВС України у Луганській області) свого часу пройшли підготовку на курсах поліграфологів у Росії, деяких підготував сам Безруков Є.В. на базі відділу оперативно-технічної розвідки ГУБОЗ МВС України.

Згідно представлених на науковій конференції даних, станом на 2006 рік спеціалістами-поліграфологами підрозділів БОЗ України було проведено 1757 опитувань, із яких 1020 – у рамках проведення оперативно-розшукових заходів і 737 – для вирішення кадрових питань. У процесі роботи розкрито 120 злочинів. При цьому у 77% випадках на підставі поліграфної перевірки спеціалістом-поліграфологом була підтверджена непричетність обстежуваного до злочину, у причетності до якого його підозрювали оперативні співробітники. Цікаво, що в доповіді з метою обґрунтування результативності роботи поліграфологів БОЗ, найчастіше наводилися ті приклади використання поліграфа у рамках розкриття та розслідування злочинів, які пов’язані із діяльністю спеціалістів, що пройшли підготовку на методиках краснодарської школи та академіка В.О. Варламова.

Виходячи із вище наведеного можна дійти висновку, що всупереч негараздам об’єктивного і суб’єктивного характеру, в основному внаслідок зусиль, прикладених незначною групою ентузіастів, до середини 2000-хх років поліграфні дослідження, як явище, укорінилися у органах і підрозділах внутрішніх справ України. Однак вже тоді працівники згаданої лабораторії Національної академії внутрішніх справ, де інтенсивно розвивався поліграфологічний напрямок, зазначали, що перспектива розвитку справи поліграфних досліджень перебуває в повній залежності  від того, чи будуть організовані на постійній основі вітчизняні, ліцензійовані МОН України професійні курси підготовки поліграфологів для потреб міліції та наскільки прозорими будуть тендери із закупки поліграфів. 


Впровадження поліграфа в СБ України

Початок використання поліграфа в Службі безпеки України сягає 1996 року та тісно пов’язане із ім’ям кандидата психологічних наук Тетяни Вікторівни Дектярьової. Т.В. Дектярьова першою в Україні захистила кандидатську дисертацію із питань використання поліграфа. Захист відбувся у Національній академії Служби безпеки України. Слід зауважити, що на етапах проходження дисертації вона зустріла значний опір і була на межі відхилення експертною радою ВАК. Тільки завдяки особистим зусиллям експерта ВАК України професора О.М. Морозова дисертацію було затверджено, а Т.В. Дектярьовій було присуджено ступінь кандидата психологічних наук.

Дектярьова Тетяна Вікторівна

Т.В. Дектярьова являється основним ініціатором та розробником перших двох наказів по Службі безпеки України, що, в тому числі, нормативно регулювали використання поліграфа.

До середини 2000-хх років окрім Служби безпеки України поліграф використовувався у Службі зовнішньої розвідки, Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України, куди на той час перейшла частина підлеглих Т.В. Дектярьової. Даних про діяльність у цей період спеціалістів-поліграфологів із числа співробітників Управлінні державної охорони нам знайти не вдалося.

У квітні 2009 року ректор Національної академії Служби безпеки України генерал-майор Мікулін Віктор Петрович з метою відкриття курсів підготовки поліграфологів запросив на роботу в Академію на посаду старшого наукового співробітника Морозову Т.Р. У короткі терміни належним чином була сформована ліцензійна справа і вже наприкінці 2009 р. Національна академія СБ України одержала від Міністерства освіти та науки України ліцензію на підготовку поліграфологів.


обучение полиграфологов курсы вап ассоциация как выучиться на полиграфолога морозова

Доктор психологічних наук Морозова Тетяна Романівна

25 лютого 2010 р. у Спеціалізованій вченій раді Національної академії СБ України Морозова Т.Р. захистила першу в нашій державі докторську дисертацію з питань використання поліграфа. На засіданні Спеціалізованої вченої ради були присутні понад 20 докторів наук – членів Ради, рішення про присудження вченого ступеня було прийнято одноголосно.

Таким чином, саме в Національній академії СБ України були захищені перші кандидатська та докторська дисертації з питань і на базі результатів практичного використання поліграфа. Академія також стала першим закладом, який готував поліграфологів у повній відповідності до вимог Закону України «Про освіту».


Всі новини ВАП
Галерея
Література
Детально про поліграф РУБІКОН
Детально про ВСЕУКРАЇНСЬКУ АСОЦІАЦІЮ ПОЛІГРАФОЛОГІВ
Детально про підготовку поліграфологів
Детально про проведення перевірок на детекторі брехні (поліграфі)



ААКТУАЛЬНО

ПЕРЕВАГИ ВАП

Ставши членом Всеукраїнської асоціації поліграфологів, Ви відкриєте для себе нові можливості та перспективи


НАВЧАННЯ ПОЛІГРАФОЛОГІВ

Тільки ми готуємо поліграфологів на базі Національного університету. Наші учні отримують документ про освіту державного зразка


ЄДИНИЙ РЕЄСТР ПОЛІГРАФОЛОГІВ

За ініціативою ВАП був створений Єдиний реєстр поліграфологів України. На даний момент в Реєстрі понад 200 поліграфологів


ВАП МАЄ ПРЕДСТАВНИЦТВО У КОЖНОМУ РЕГІОНІ УКРАЇНИ

На даний момент ВАП має 22 Представництва у всіх обласних центрах. Ми оперативно обслуговуємо корпорації з мережею філій і підрозділів.


РУБІКОН – ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ПОЛІГРАФ

Поліграф «Рубікон» має 7 реєстраційних каналів, 5 років гарантії, сверхкачественные датчики та мережа сервісних центрів по Україні.




ДОСЛІДЖЕННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ ПОЛІГРАФА

Поліграфологи ВАП завжди готові організувати професійні дослідження будь-якої складності з високою достовірністю



Замовити дзвінок
+
Чекаю дзвінка!