«Скажіть мені будь ласка, в яких одиницях виміряється брехня?» (думка пересічного поліграфолога)

На сайті ВАП (Всеукраїнська асоціація поліграфологів) було викладено відеозапис круглого столу по розгляду змін до ДСТУ 8692:2016, частина 1.

Дуже цікава тема, та і обговорювання  було не менш цікаве.


Особисто мене зацікавив виступ Рибальченка Олега Миколайовича, директора компанії кадрової безпеки та співзасновника Колегії поліграфологів України.

Чому він? Тому, що його спіч був емоційний, і як на мою думку (думку пересічного поліграфолога) лише емоційним! А ще це був самий довший за часом виступ, заплутаний і не зрозумілий для мене, як пересічного поліграфолога, про якого так піклується як пан Олег, так і деякі присутні фахівці в галузі поліграфології.

Але пан Олег у своєму виступі задав дуже цікаве питання ведучому : «Скажіть мені будь ласка, в яких одиницях вимірюється брехня? Вам відомо? Ні!».  Тільки чому це питання було адресовано ведучому, мені не зрозуміло. Наскільки я зрозумів, ведучий не є поліграфологом. Мені дуже цікаво все ж таки дізнатися, в яких одиницях вимірює брехню пан Олег?

Але почнемо з початку виступу пана Олега Миколайовича Рибальченка, який почався з «розносу в пух і прах» того, що було обговорене до початку його виступу, а саме: «Это хорошо, что вы пригласили нас на круглый стол, но вот такая сумбурность, извините меня, для рассмотрения вопроса. Она определена самой тематикой: «провести круглый стол». У нас стол круглый, но вопросы все разные — лебедь, рак и щука. Вы понимаете, о чем мы говорим вообще?» (слова оригінала).

І після невеличкої паузи продовжив: «О каких стандартах может идти речь применительно к полиграфу, если в мире стандартов нет!!!!» Прям так фахово і зробив заяву! Представник військової прокуратури генеральної прокуратури України тихесенько, щоб не образити виступаючого, сказав що у світі існують стандарти, на що пан Олег гордо відповів: «Я не все могу знать!» Ну як що чогось не знаєш, або не впевнений, то на мою думку краще не казати, тим паче не заявляти офіційно.

А далі пішло ще краще! Пряма річ оригіналу: «Я за 14 лет ни разу не видел ни ошибки, ни погрешности!» У мене запитання: «Це як зрозуміти? Це ознака майстерності? А що треба зробити, щоб побачити помилку чи похибку?». Мені згадався анекдот: «За 30 років водіння, начальник ДАІ області жодного разу не порушив правила дорожнього руху». Правда схоже?

Щоб було зрозуміло, на круглому столі обговорювалися питання деяких змін до ДСТУ для поліграфа. Запам’ятали? Тоді пішли далі.

Пан Олег у своєму виступі намагався фахово довести, що поліграф і ДСТУ несумісне поняття.

Пряма мова: «Скажите мне пожалуйста, в каких единицах измеряется ложь? Вам известно?» — звертається до ведучого пан Олеже, і сам дає відповідь: «НЕТ!». Далі виступаючий почав роз’яснювати присутнім, що таке поліграф і «з чим його їдять».

Пряма мова: «Это полиграф — это много писать! Так вот — это технический прибор, который регистрирует, но ни как ни контролирует и не измеряет».


Далі пан Олег запитує сам себе: «Каким образом он контролирует и что измеряет? Соотношение? Возьмите любой технический аппарат, я тоже по образованию инженер. Полиграф регистрирует психофизиологические реакции, но в инструментальном произношении он идет в килоомах и давлении в мм. рт.ст. Скажите, как давление плюс сопротивление определяет ложь?»

А дійсно, як? З одного боку поліграф тільки реєструє психофізиологичні реакції, а з другого — як все таки пан Олег визначає брехню?  Але ж ми точно знаємо, що поліграф (много пишет) не визначає брехню. Тільки не зрозуміло, яке відношення має ДСТУ до визначення брехні? Наскільки я розумію, ДСТУ — це державний стандарт технічних умов, прийнятих в Україні, в даному випадку по поліграфу, як технічному приладу.

Для довідки: «Поліграф є багатоканальною контрольно-вимірювальною системою».  Підкреслюю! контрольно-вимірювальна система!

Але це ще не все! Пряма мова: «Мы не о том говорим!» Не вже? «Мы говорим есть аппарат, он и называется инструментальная детекция лжи с помощью инструмента, но вывод делает кто? Аппарат или человек? Людина, яка має освіту, має методичну підготовку визначення». Мені раніше здавалося що поліграф — це багато пишу! Тобто поліграф — це технічний засіб, який використовується при проведенні інструментальних психофізіологічних досліджень, а не інструментальна детекція брехні за допомогою інструмента, як стверджує пан Олег.

Далі ще цікавіше. Пряма мова українською мовою: «Аппарат він тільки забезпечує інформативність, а уже аналітика». Я так і не зрозумів, то що таке поліграф у розумінні пана Олега, це «много пишу», чи це інструментальна детекція брехні, яка тільки реєструє, і ні в якому випадку не контролює і не вимірює. А може тільки забезпечує інформативність? Пане Олеже, Ви так заплутали своїми фаховими поясненнями пересічного громадянина, що я вже маю сумнів, а існує в загалі цей дивовижний поліграф?

Пряма мова: «Скажіть мені будь ласка, — питає колишній інженер пан Олег, — яке відношення має кОм і Па до цієї брехні?» Пане Олеже, мабуть я можу Вам відповісти: «До цієї брехні — ні якого!». Далі пан Олеже продовжує: «І чому вона (мабуть невідома брехня) має вимірюватися, в яких одиницях? Де ця одиниця?» Я знову не зрозумів, а чому пан Олег так наполягає на вимірюванні брехні? Хто його заставляє це робити? І знову ж таки, до чого тут ДСТУ? Далі пряма мова: «Контролює — добре, що вона контролює? (мабуть знову це невідома брехня).Візуально? Яким чином? Тому мене здивувало». Мене теж здивувало! Мабуть вона так контролює візуально, як Ви, пан Олеже 15 років не бачили помилки та похибки.


Мені, пересічному громадянину здається, що пан Олег навмисно плутає поліграф як технічний засіб з діяльністю поліграфолога. Чому навмисно?

Відповідаю словами самого пана Олега Рибальченко: «Я работаю экспертом полиграфологом с 2004 года. В этом году ровно 14 лет».  Думаю, що фахівець з таким стажем роботи повинен знати що таке поліграф і поліграфолог. Тому я припускаю, що пан Олег м’яко кажучи вводить пересічного громадянина в оману.

Далі пан Олег робить «жест доброї волі»: «Я не проти цього ДСТУ, добре, ми маємо українську абетку. Хай буде у нас в Україні». Дякую, що дозволили бути в Україні ДСТУ по поліграфу! Далі пряма мова: «А щоб люди мені не дзвонили і не казали, що це за контрольна апаратура?»  Ну, пане Олеже, так як Ви визначаєте поліграф, не дивно, що люди Вам постійно дзвонять! А після цього круглого столу, Ваш телефон просто буде червоним!

Далі пан Олег дає оцінку фахівцям: «Людина, яка це писала, вона має можливо юридичну освіту, вона не інженер, і мабуть не психолог. Тут такі документи мають писати люди, які фахові: інженери, психологи, юристи. По-друге, якщо ми кажемо про інженерію, пишіть мовою інженерії». Так хто повинен писати ДСТУ для поліграфа?

Хочу нагадати, що ДСТУ для поліграфа вже працює не першій рік, і «небо на землю не впало!»

Далі знову з боку доповідача отримано «добро»: «Я не проти розмірів, я не проти ватів (Вт), омів (Ом) і кілоомів (КОм), я не проти. Будь ласка хлопці, зробили, пошана вам, молодці. Но ви ж загнали нас у куток». А яким чином ДСТУ загнала Вас у куток? Чому? У Вас все добре, 15 років Ви не бачили ані помилки, ані похибки. 15 років. Ви не бачите зв’язок    між тиском, КОм та брехнею. Чому Вам хвилюватися?

Але пан Олеже півтора року тому прозрів: «Я вибачаюсь, я людина емоційна, але що я побачив цьому для себе півтора року тому? Інтерес! По-перше чий інтерес? Це держава, або особа? Це особа, або організація? Який інтерес? Штучний, інтелектуальний, або фінансовий?» Оце так розслідування!!!! Так чий це інтерес? Якщо була відсутність ДСТУ для поліграфа, то це чий був інтерес? Якщо Ви прагнете ліквідувати ДСТУ для поліграфа, то чий це інтерес? Якщо незалежна держава встановлює свої правила на своїй території, то це чий інтерес? ДСТУ — це інтерес держави, її громадян, це інтерес безпеки держави! І це інтерес інтелектуальний, фінансовій і юридичний!   Це моя, особиста думка пересічного громадянина! І Ви, як полковник у відставці (хоча за віком Ви у запасі,) повинні знати «хто володіє інформацією, той володіє світом». В нашій державі поліграф використовується у правоохоронних органах, спецслужбах, в державних установах, тому держава піклується про свій інтерес. І не треба притягувати до ДСТУ неіснуючі штучні проблеми, та свій особистий або корпоративний інтерес!

Пане Олеже, Ви постійно наполягаєте на тому, що для поліграфа, а в даному випадку очевидно що річ йдеться про американські прилади, не потребується ніяка повірка, калібровка, тому що сам виробник дає гарантію на свій прилад. Гадаю, що Ви можливо помиляєтесь. Наприклад, виробники автомобілів,  дають відповідну гарантію на технічний засіб, але ж володар авто відвідує СТО не по завершенню встановленої гарантії, а тоді, колі це необхідно для забезпечення безпеки і роботи автомобіля. Так і поліграф, потребує «огляд» не залежно від строку гарантії. Слід не забувати, що поліграф має ще датчики, які теж підлягають повірці.


Сучасний комп’ютерний поліграф представляє собою як правило переносний персональний комп’ютер із сенсорним блоком та реєструючими датчиками. Сенсорний блок призначений для зняття сигналів з датчиків, які реєструють параметри фізіологічних процесів, посилюють та фільтрують сигнали від датчиків, перетворюючі їх у цифрові коди для подальшого введення їх у комп’ютер.

А то, що Ви, пане Олеже казали про демонстративність — це монітор комп’ютера. Що стосується відношення кОм, Па та інше, то як інженер у минулому, а також як фахівець з 14 стажем знаєте, що кожний канал має відповідну одиницю виміру: тиск, опір, об’єм і т. ін. Це означає що воно вимірюється, а значить їм притаманні повірка або калібрування.

На всяк випадок даю довідку: Датчик — це засіб вимірювання, призначений для вироблення сигналу вимірювальної інформації у формі, зручної для передачі, подальшої обробки або зберігання, яка не піддається безпосередньому сприйняттю.

Повірка — засобів вимірювання, визначення похибок засобів вимірювання і встановлення їх придатності до застосування.

Похибка — вимірювання оцінка відхилення величини виміряного значення величини від її справжнього значення. Похибка вимірювання є характеристикою (мірою) точності вимірювання.

Реєстрація — запис, фіксація фактів або явищ.


Що стосується людини — експерта, то вона користується картинкою на моніторі комп’ютера, яка, як що я не помиляюсь — є поліграми. А їх «малює» сенсорний блок, якій отримує сигнали вид датчиків. Тому, пане Олеже, якщо датчики мають похибку, то і картинка буде з похибкою! Якщо сенсорний привід буде мати похибку, то і картинка буде мати похибку. А для того, щоб побачити помилку або похибку, треба робити повірку, хоча б раз за 14 років. Може тоді Ви побачити?

І на останнє, що стосується інтересів пересічного громадянина, тобто мене. Я маю право знати, що хоча б технічний засіб, який використовують на мені, був не брехливий. Якщо Ви водій пане Олеже, Ви знаєте, що існує така «штучка», яка визначає скільки промілі знаходиться у водія. І якщо поліцейський пропонує Вам дихнути у цю «штучку», яка не перевірялася понад 14 років, бо  поліцейський не бачив не помилок ані похибки, думаю що Вас вже притягнули би до відповідальності за злостне вжівання алкоголю.  Тому, Ви як професійна людина, інженер, полковник у відставці, фахівець — поліграфолог обов’язково будете вимагати від поліцейського документ, який підтверджував би що ця «штучка» пройшла відповідну повірку, що вона має відповідній сертифікат і відповідає ДСТУ, і вона не збреше, коли Ви будете дути в неї.

Тому це дуже добре, що з’явився ДСТУ для поліграфа.


Я, як пересічний громадянин-поліграфолог пропоную не включати до складу комісії «фахівців», які не бажають існування ДСТУ і всіляко цьому заважають. Вони тільки будуть баламутить усю робочу групу.

Якщо я образив якимсь чином пана Рибальченко Олега Миколайовича, я прилюдно прошу вибачення. Я теж, як і пан Олеже, емоційна людина.

З повагою до Вас, пане Олеже,

Поліграфолог Сивоконь Віталій Володимирович