Зовсім нещодавно словосполучення «детектор брехні» викликав у більшості пересічних громадян певний острах та нерозуміння. Пов’язано це було з відсутністю достатньої інформованості та ореолом таємничості навколо досліджень з використанням поліграфа. Певну роль, також, в цьому відіграло обмежене застосування «детектора брехні» в повсякденному житті – так званих «цивільних досліджень». Основною сферою діяльності фахівців-поліграфологів – була робота в різноманітних спецслужбах та силових відомствах. Порядок застосування поліграфа в цих структурах регламентувався в основному певними внутрішньовідомчими інструкціями та правилами.
Внутрішньовідомчі Інструкції за посиланням.
Та з часом, подібні дослідження почали активно застосовуватись як у бізнесі – в частині забезпечення кадрової безпеки підприємств, так і згодом, поза бізнесом – в різноманітних життєвих ситуаціях, коли виникала необхідність об’єктивної перевірки достовірності будь якої інформації, яка надається людиною. Звичайно, що така динаміка використання досліджень на поліграфі стала можливою виключно завдяки їхній достатній ефективності та об’єктивності, і в той же час, це викликало гостру необхідність в їх стандартизації та приведенні до правових норм. Обов’язковим це стало особливо останнім часом, коли поліграфні дослідження почали активно використовуватись в юридичній сфері, а саме в якості різновиду психологічних судових експертиз. Відразу необхідно зазначити, що закон про застосування поліграфа в нашій державі відсутній. І про необхідність створення такого закону є безліч думок як за, так і проти.
Наразі існує достатньо законів, кодексів та підзаконних актів, які як прямо, так і опосередковано визначають порядок застосування психофізіологічних досліджень з використанням поліграфа в цивільній та юридичній практиці.
Перший крок в напрямку визнання даного виду діяльності на державному рівні було зроблено ще 01.11.2010 року, коли професія «експерт-поліграфолог» офіційно була включена до Національного класифікатору професій України під кодом 2144.2.
Другим кроком до визнання поліграфних досліджень саме як різновиду судових експертиз – був Наказ Міністерства юстиції України за №1350/5 від 27.07.2015 року «Про внесення змін до Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень», які були доповнені п. 6.8 в розділі VI «Психологічна експертиза», в якому дослідження на поліграфі офіційно визнані як засіб судових експертиз.
Детально про судові психологічні експертизи із застосуванням поліграфа за посиланням.
І на кінець, третім важливим та вкрай необхідним кроком в напрямку стандартизації діяльності експертів-поліграфологів взагалі, і особливо в частині їх роботи в якості саме судових експертів, це було введення Національного стандарту України, щодо обладнання, яке використовується в цій сфері діяльності. Відповідно до Наказу ДП «УкрНДНЦ» від 15.11.2016 року за №378, з 20.01.2017 року був прийнятий та набув чинності ДСТУ 8692:2016 «Поліграфи. Технічні умови». Даний стандарт є чинним і він чітко регламентує всі аспекти, щодо застосування такого спеціального контрольно-вимірювального приладу, як – поліграф.
Наступним кроком в сфері стандартизації поліграфних досліджень в судовій експертній діяльності є створення проекту Національного стандарту України: ДСТУ «Судова психологічна експертиза. Використання поліграфу. Загальні вимоги». Наразі цей документ знаходиться в стадії формування та обговорення.
Детально про законодавство, яке регулює поліграф в Україні, за посиланням.
Останніми роками судові психологічні експертизи з використанням поліграфа активно проводяться державними Науково-дослідними інститутами судових експертиз.
Але слід зазначити, що діюче законодавство дозволяє проведення даних експертиз та експертних досліджень не лише атестованим судовим експертам державних установ, а й іншим фахівцям у відповідній галузі знань, які не є атестованими судовими експертами.
В такому випадку, у відповідь на клопотання сторін, суд виносить ухвалу про визнання такого фахівця судовим експертом в окремій справі та покладає на нього проведення судової психологічної експертизи з використанням поліграфа. Звичайно, що такий фахівець, його обладнання, досвід та освіта повинні відповідати певним обов’язковим професійним критеріям та законодавству нашої держави. І такі фахівці на сьогоднішній день дійсно є. До того ж, надзвичайна завантаженість державних експертних закладів робить залучення таких фахівців особливо необхідним, для своєчасного та якісного доступу громадян до здійснення правосуддя, захисту їх конституційних прав та встановлення верховенства права.
Та нажаль, не все так райдужно. Існує безліч причин, як об’єктивних так і суб’єктивних, які перешкоджають поширеному практичному застосуванню поліграфа в нашій країні. Об’єктивні причини можна поділити на:
– професійно-методичні: це і відсутність єдиної сертифікованої методики проведення досліджень, і відсутність єдиних стандартів у навчанні та підвищенні кваліфікації. Слід зазначити, що на ринку освіти існує безліч пропозицій з навчання поліграфологів, як від приватних осіб, так і від різноманітних організацій. Враховуючи, що дана професія здобувається шляхом довгострокового підвищення кваліфікації на базі вищого учбового закладу, з обов’язковим ліцензуванням, то цих норм мало хто з організаторів навчання дотримується. По факту, єдиним джерелом отримання дійсно якісної освіти «поліграфолога», на сьогодні є Одеський національний університет імені І.І. Мечникова. Дана програма навчання була стандартизована і пройшла затвердження Вченою радою ІІСТ ОНУ імені І.І.Мечникова. Організатором є ГО «Всеукраїнська асоціація поліграфологів», при якій існує Науково-освітній центр. Викладацький колектив складають професори, доктори та кандидати наук, кращі поліграфологи України, з досвідом роботи на поліграфі більше ніж 15 років. Випускники таких курсів отримують свідоцтва державного зразка;
Детально про навчання поліграфологів за посиланням.
– інша категорія об’єктивних причин, це організаційно-правові: відсутність єдиного органу професійного самоврядування поліграфологів (наприклад, на кшталт НААУ) та відсутність відповідного закону, щодо використання поліграфа.
Якщо у вирішенні об’єктивних проблем ведеться активна робота, то у боротьбі з суб’єктивною проблематикою складніше, бо тут доводиться стикатись з так званим «людським фактором»:
– частим проявом є абсолютне заперечення поліграфа, внаслідок відсутності обізнаності в даній сфері діяльності, як у пересічних громадян, так і у представників юридичних професій. Також абсолютне заперечення можливе внаслідок негативного попереднього досвіду, отриманого від співпраці з непрофесійними фахівцями-поліграфологами;
– дуже часто зустрічається заперечення поліграфа ситуативне. Це коли існує особиста не зацікавленість посадової особи у проведенні дослідження чи експертизи, або не зацікавленість у визнанні їх результатів. Таке ситуативне заперечення може бути викликане як корупційною складовою, так і іншими складовими в якійсь окремо взятій справі. Також, до причин ситуативного заперечення поліграфа відноситься можливість неоднозначного тлумаченню законодавства в залежності від необхідної ситуації.
Наявність таких перешкод призводить до проблем з визнанням досвідчених кваліфікованих фахівців-поліграфологів – судовими експертами, і як наслідок, до не визнання результатів проведених ними судових експертиз чи експертних досліджень з використанням поліграфа. Переважно до проведення експертиз діло навіть не доходить, бо на клопотання про призначення суди відмовляють, і відмовляють часто з формальних причин.
Ось наприклад: справа № 219/8596/15-ц, ухвала від 12 січня 2018 року Артемівського міськрайонного суду Донецької області та справа № 372/1759/19, ухвала від 21 травня 2019 року Обухівського районного суду Київської області.
Дві різні категорії справ, різне географічне розташування судів, а тексти висновку ухвал про відмову в призначенні експертиз – ідентичні. І тексти, я вам скажу – унікальні. В них служителі Феміди дають свою експертну оцінку роботі поліграфа як приладу, який «досліджує емоції», що вже є абсолютно помилковим. Вказуючи на «відсутність нормативно-правового акту, що врегульовує питання проведення судової експертизи (психофізіологічне дослідження з використанням поліграфу (детектору брехні)», мабуть забули про вищезазначені «Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень» які є невід’ємною складовою Закону України «Про судову експертизу». І не виключено, що таких скопійованих ухвал про відмови з необізнаним «обґрунтуванням» – є багато.
Але все ж таки, аналізуючи «Єдиний реєстр судових рішень» останніми роками чітко вбачається позитивна динаміка та зріст кількості позитивних ухвал про призначення експертиз з використанням поліграфа. Ось декілька професійно обґрунтованих посилань, з яких видно, що судді є обізнаними в цій специфічній галузі: справа № 683/1929/19, ухвала від 23 вересня 2019 року Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області; справа №463/4339/17, ухвала від 27 листопада 2019 року Личаківського районного суду м. Львова (до речі в даній ухвалі проведення експертизи покладено на фахівця, який не є атестованим судовим експертом!!!); справа № 760/24486/19, ухвала від 16 жовтня 2019 року Вищого антикорупційного суду; справа № 405/7363/19, ухвала від 08 жовтня 2019 року Ленінського районного суду м. Кіровограда. І це тільки невелика частина.
Для того, щоб динаміка зросту впровадження поліграфа в судовій експертній діяльності була ще більш позитивною і щоб громадяни могли безперешкодно користуватись таким ефективним інструментом доказування, необхідно проводити цільові тематичні освітні заходи для представників різноманітних юридичних професій. Знання та розуміння наукового та правового обґрунтування даної методики, загальних правил та вимог до її застосування дасть можливість тим «трьом китам» на якому стоїть судовий процес – суду, захисту та обвинуваченню, професійно та неупереджено використовувати поліграфні дослідження в своїй професійній діяльності. А можливо, навіть, і в повсякденному житті. Бо як казав видатний австрійський письменник та критик, Стефан Цвейг – «сумнів – це найлютіший ворог людського знання». І лише поліграф в змозі об’єктивно здолати будь які сумніви.
Детально про експертизи на поліграфі (детекторі брехні) за посиланням.
Оригінал статті з редакційними правками можна завантажити за посиланням (сторінки 22-25):
АВТОРИ СТАТТІ:
Балацька Оксана – адвокат-медіатор, поліграфолог
Балацький Роман – експерт-поліграфолог Всеукраїнської асоціації поліграфологів