Відповідь на лист Колегії поліграфологів України

Вчора, 08.01.19, на адресу Всеукраїнської асоціації поліграфологів надійшов лист від Колегії поліграфологів України.

Спочатку, ми подумали, що це привітання зі святами від колег по цеху. Але ні, не дочекаємося 😉


Лист від КПУ виявився сповненим претензій, невдоволення та вимог. 

Без зайвих коментарів наводимо лист та відповідь на нього.

Лист до ВАП від колегії поліграфологів України

Лист до ВАП від колегії поліграфологів України друга сторінка

 


Відповідь ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ АСОЦІАЦІЇ ПОЛІГРАФОЛОГІВ:

 

Вих. №1-09/01/19

від 09 січня 2019 року

Голові ГО «Колегія поліграфологів України»

Шаповалову В.О.

Щодо листа №35/01 від 08.01.19

Доброго дня, пане Віталій!

Користуючись нагодою, хочу подякувати Вам та ГО «Колегія поліграфологів» (КПУ) за цікавість до діяльності ГО «Всеукраїнська асоціація поліграфологів» (ВАП).

По суті Вашого звернення, яке викликало подив своєю аргументацією та сумнівними причинно-наслідковими зв’язками, повідомляю наступне. 


Щодо емоцій та послідовності

Намагаючись зрозуміти Вас та Ваших колег з КПУ, допускаю, що з позиції емоцій, мабуть, неприємно коли «кожна з професійних організацій чи представників тієї чи іншої методології, почнуть викладати в загальний доступ нібито «викриваючу» інформацію щодо різних методичних підходів з метою дискредитації чи самореклами».

Водночас хочу звернути увагу, що ні Ви, ні члени КПУ не висловлювали подібне або хоча б наближене обурення, коли Ваш колега надавав «викривальну» інформацію щодо, наприклад, методики ВАП на російському Інтернет-ресурсі (!) у 2016 році (!):

Методики ВАП на російському Інтернет-ресурсі

Форум

Та й ми, найбільша в Україні громадська організація поліграфологів – ВАП, не починали гнівний «Хрестовий похід», адже професія розвивається, в тому числі, у ході дискусій, аналізу та включення методичних противаг. Жодна методика не може бути панівною апріорі, всі методики мають недоліки і переваги. А постійне педалювання теми «валідних» методик потребує їх детального аналізу та наукового обґрунтування.

Неможливо мати відразу два обличчя, одне з яких виконує благочестиву роль інтелігента-науковця, а інше лицемірно не помічає явної неповаги та ескалації конфлікту по відношенню до ВАП.  Вам не здається? Як на мене – це  очевидно.


Щодо шкоди спільній професії та неприхованої агресії

Я не є шанувальником соціальних мереж, однак інколи переглядаю ФБ-сторінку Вашої організації, часто члени ВАП присилають мені скріни з «чорних рад», що систематично відбуваються на інформаційних просторах КПУ. Мене та членів ВАП дивує шквал негативу, неприхованої агресії і відвертих перекручувань інформації, що подається на ресурсах очолюваної Вами організації та керівництва КПУ.

Ви об’єктивно вважаєте, що такі пости сприяють розвитку професії і є свідченням конструктиву?

Професія поліграфолога вимагає чіткого та об’єктивного аналізу фактів і зважених висновків щодо спірних питань. Замість цього ми бачимо океан емоцій, софістику, активне обмірковування своїх же хибних припущень і публічні інсайди таких же висновків.

Водночас хочу зазначити, що на мою особисту думку, багато чого з того, що відбувається у площині публічного обговорення на ФБ-сторінці КПУ наносить шкоди українській поліграфології в рази більше, аніж науковий диспут та звернення уваги фахівців на недоліки питань порівняння на ФБ-сторінці ВАП. Тим більше, що принципово нічого нового у цих недоліках нема, хіба назва змінилася з «контрольних» на «питання порівняння».

Не знаю, чи вдасться Вам у це повірити, але мене особисто в негативному ракурсі  не зачіпає періодичне згадування мого прізвища у ваших дописах і дописах ваших колег. Впевнена, що своє прізвище чи посилання на КПУ Ви  взагалі не зустрінете за останній рік на сайті чи ФБ-сторінці ВАП.

Мені було гидко читати інформацію з ФБ-сторінки КПУ декілька разів – і то виключно тому, що це стосувалося результатів великої колективної праці понад 20 українських поліграфологів, які самовіддано відпрацювали шість тижнів влітку 2018 р. та провели майже 1000 досліджень.

Гидко у тій частині, що надавши майданчик для публікації листа-звернення у державну установу щодо того «скільки грошей отримали ті спеціалісти?»,  Ви не вважали за потрібне викласти лист-відповідь, у якому, закономірно, мало бути написано – «ніскільки». Вочевидь така відповідь йшла в розріз політиці ФБ-сторінки КПУ… І в цьому знову проявилось Ваше подвійне обличчя.

Публічні припущення на рівні колективного навіювання щодо того, що поліграфологи були причетні до знищення результатів поліграфних перевірок 27 переможців – з того ж розряду.


Щодо прагнення порозуміння та консенсусу

Готовність сприймати в штики все, до чого причетний ВАП, нажаль, вже традиційне для КПУ. Виступати з гнівними засудженнями і «викриттями», не розібравшись, не вивчивши ситуацію, не з’ясувавши її, врешті решт, в учасників подій, якщо вже так хочеться обговорити, але лінь прочитати першоджерела, нормативні документи – стало традицією.

ВАП відіграє дуже позитивну роль у діяльності ГО КПУ. Справді, проаналізуйте, як «спільний ворог» згуртував вас. Якби ВАП не було, його слід було створити хоча б огляду на досягнення цієї єдності. Звісно, це жарт. Але, думаю, Вам всім варто звернути увагу на те, що втрата авторитету професії, того авторитету, напрацюванню якого я, в тому числі, присвятила понад 15 років свого професійного життя, таке враження що стало просто особистою ідеєю окремих членів КПУ. 


Тепер по суті листа:

1. Заклику «не використовувати питання порівняння» не було – зверніть увагу, стаття називається «Обережно з контрольними питаннями» і назва відображає сенс статті.

Посилання на статтю.

2. У статті є посилання на відкриті Інтернет-ресурси, і якщо ці ресурси не закриті у США, то чому на них не можна посилатися в Україні? В чому недоречність? Де є рішення суду чи іншого органу про заборону робити посилання на даний ресурс в Україні чи США?

Ви усвідомлюєте, що Ваша вимога видалити інформацію та посилання – є відкритим порушенням принципу гласності та відкритості інформації, що закріплені Конституцією України?

Чому Ви та Ваші колеги дійшли висновку, що можуть вирішувати, яку саме інформацію надавати громадянам України, а яку ні? Спеціально для Вас нагадаємо про ч. 2 ст. 34 Конституції України, де передбачено право кожного вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб.

3. Наведене у відео «навчання протидії» є у відкритому доступі в Інтернеті у США. Насправді, я не розумію, як можна навчити протидії шляхом перегляду відео…

Наскільки мені відомо, герой відео справді  був засуджений у США – його викрили агенти правоохоронних органів у ході спецоперації по документуванню діяльності особи, котра багато років навчала кандидатів на службу викривляти результати поліграфних перевірок. Підкреслюю – навчав, а не давав переглянути відео!

Агенти під прикриттям (я можу помилятися в деталях) звернулися до нього з проханням «допомогти обійти поліграф» за умови, що в них є досвід вживання наркотиків, який треба приховати при вступі на службу. Цікаво, що він був засуджений не за шахрайство – тобто в частині підготовки до протидії цей герой нікого не дурив, він дійсно навчав і, з огляду на зацікавленість його діяльністю з боку спецслужб, навчав доволі ефективно. Тут питання швидше до методик – як можна було допустити, що в них десятиріччями нічого принципово не мінялося і цей герой безбідно існував за рахунок навчання протидії, обману поліграфологів із числа правоохоронців?!

З огляду на доступність відео в США, навіть у той час, коли його герой відбував реальний термін ув’язнення, очевидним видається, що американські колеги не вбачають у ньому загрози для своєї професійної діяльності. Зацікавленість до відео, в свою чергу, свідчить про те, що ступінь захищеності тестів питань порівняння від маніпуляцій з боку обстежуваних закономірно піддається дискусії  і на їхній батьківщині.

4. Аналіз історії розвитку поліграфології як в СРСР, так і в період після його розвалу, з 1991 року, свідчить про те, що Ваші висловлювання щодо того, що «російські фахівці є історичними опонентами» контрольних питань/питань порівняння», щонайменше безпідставні, і Вам, як нікому іншому, це добре відомо.

Нагадаю, п. Алєксєєв, як співробітник лабораторії №30 КДБ СРСР (відкрита у 1975 р.) багато років працював тільки ними, ними ж він навчав працювати як в Москві, так і в Києві, своїх українських учнів, у тому числі з тодішнього ГУБОЗ. Вам, напевно, буде цікаво знати, що Алєксєєв Г.Л. є розробником поліграфів «Дельта» і «Конкорд». І ці поліграфи також, як то кажуть, були «заточені» під МКП. Якщо є сумніви – спитайте, Вам підкажуть Ваші колеги, які на них працювали або працюють зараз.

Методикою контрольних питань (МКП), пріоритетно, працювали і навчали працювати і його колеги по згаданій лабораторії, зокрема п. Холодний, який багато років опікувався підготовкою спеціалістів в Інституті криміналістики ФСБ РФ. До речі, він навчав там деяких українських спеціалістів, в тому числі – нинішніх членів КПУ, які свого часу служили в СБУ і СЗР. Більше того, саме п. Холодний ревно стежив за тим, аби на просторах СНД в спецслужбах використовували виключно МКП. Причому інколи його наполегливість була відверто комічною.

Пан Сошніков, колишній працівник того ж Інституту, розробник поліграфа «Діана», також є вчителем для певної групи українських поліграфологів, які свого часу служили в ГУР МО, зокрема. До речі, деякі з його учнів представлені серед членів КПУ. Останній багатотомник праць НДШЛ (Национальной школы детекции лжи, Москва, РФ), автором якої є і п. Сошніков, переважно присвячений методиці питань порівняння. В Україні ці праці не продаються, але в Болгарії він їх презентував.

Та і не варто забувати – москвичі п. Поповичев (поліграф «Епос») і п. Трофімов (поліграф «Конкорд-Арсенал»), які також є відомими прихильниками методики контрольних питань/питань порівняння і чиї поліграфи були/є «заточені» під МКВ, добре відомі своїми працями і ідеями членам КПУ – адже  для частини з них вони є вчителями.

Повертаючись до цитованого п. Алєксєєва, то на відкритих конференціях він багато років підкреслював виключність МКП і так само, як Ви зараз, гнівно відбивав будь-яку критику на адресу цієї методики. Першоджерела 2000-хх років доступні в Україні. Так що, насправді, зміна ним поглядів аргументована результатами багаторічної праці, а період захопленості методиками із контрольними питаннями був, очевидно, неминучим етапом росту.

В середині 70-хх, коли в Москві, в межах КДБ, починала розвиватися «дозволена» поліграфологія, у США панувала МКП, і, закономірно, працівники КДБ у властивій їм манері копіювали/присвоювали/адаптували те, що на той час було в США. Це було потрібно ще й з огляду на те, що одним із основних призначень цієї лабораторії була підготовка шпигунів/агентів до протидії. Логічно ж вивчати те, чому маєш вчити протидіяти?

Так негарно і інколи просто абсолютно некоректно згадуваний особисто Вами, пане Віталій, буквально у лапках, академік Варламов, натомість, створив для практичної роботи свій перший поліграф у 1959 р., в Краснодарській крайовій психіатричній лікарні. Він починав працювати тоді, коли за захопленість поліграфом у СРСР виганяли з партії і з черги на квартиру. Нагадаю, в той час в США панували класичні методики, з нейтрально-перевірочними питаннями, а МКП було лише декілька років, вона тільки зароджувалася. Традицію використовувати тести без надуманих поліграфологом контрольних питань школа академіка Варламова використовує і по нині, безумовно в адаптованих, модифікованих варіантах – час не стоїть на місці, все розвивається. До речі, Вам варто знати, що лапками його звання якраз і наділяли адепти МКП  в РФ.

Загалом, альтернативні МКП методики в РФ розвивалися виключно на споконвічних історичних українських землях – на теренах до Дону.

5. Дуже шкода, що поза Вашим аналізом залишилися посилання на інформацію з Інтернет-сторінки ФБР та АПА, які наводилися у тих же статтях, що викликали ваше обурення. Насправді, це додало б об’єктивності Вашим висловлюванням.

Посилання на Інтернет-сторінку ФБР та АПА (Американська асоціація поліграфологів).

Від себе додам, що в текстах-тестах під сучасну методику EyeDetect відсутні контрольні питання/питання порівняння. Визначається лише значимість тематики. Якщо взяти до уваги, що розробниками/маркетологами EyeDetect є відомі американські поліграфологи, які «виросли» на контрольних питаннях/питаннях порівняння, то цілком закономірним є припущення, що і вони розуміють проблему цих питань, але в межах технології використання поліграфа вже не можуть відійти від прийнятих у США стандартів. Певно тому обрали шлях розвитку/переходу в іншу технологію. До речі серед цих розробників/маркетологів є і відомий в Україні спеціаліст – Марк Хендлер.

6. Поліграф не використовується у всьому світі, нажаль. Поліграфній ідеї до сих пір треба відвойовувати «місце під сонцем» навіть у США. У якості підтвердження: нормативні акти щодо обмеження використання поліграфа від 80-хх років 20-го сторіччя з’явилися, приблизно, через 30 років після появи питань порівняння, а якщо точніше – то в період їх повного панування. До речі, ці обмеження актуальні по сьогодні, не дивлячись на «дослідження світового рівня».

Є навіть така думка, що якби не почали панувати МКП, то й обмежень також би не вводили. Все було б як раніше, в період розвитку та становлення поліграфології. Шаблонність тестів створювала ілюзію легкості та швидкості у їх підготовці. Тестувань за день почали проводити багато, більше тестів – більше грошей. А контрольні питання, нерідко, насправді були віддзеркаленням особистих проблем спеціалістів. Все б нічого, але такий хід справ обурив обстежуваних і вакханалію спеціалістів у США припинили нормативно на державному рівні.

Британські спецслужби відхилили використання поліграфа не в останню чергу внаслідок несприйняття образливості та безтактності питань порівняння.  Поліграф обмежено використовується у країнах НАТО, а в деяких з них – практично не використовується.

Сподіваюсь щиро, що в скорому часі дослідження світового рівня з питань поліграфа все-таки з’являться. Однак, як науковець, розумію, що дрейф в бік мета-аналізу як способу доведення ефективності методик з питаннями порівняння – не найкращий шлях. Якість мета-аналізу суттєво залежить від якості включених у нього вихідних досліджень і статей. До того ж мета-аналіз у інших галузях науки показав, що дослідники зазвичай публікують позитивні результати досліджень, ігноруючи ті, в яких результати не були отримані, або були отримані такі результати, що не виправдали їх очікувань. В якості доказу є недостатня репрезентативність негативних результатів у науковій літературі різних галузей. Така людська природа: у перемоги (читай – у результату) – багато родичів, програш (відсутність результату) – сирота…

Хочу Вас запевнити, що сподіваюся і прикладаю всіх зусиль, аби розвиток поліграфної думки і доведення ефективності використання поліграфа у всьому світі відбувся, адже це відкриє перспективи для нас, в тому числі у напрямку експорту українського поліграфа «Рубікон».

7. Досягнення у поліграфології підтверджується не кількістю посібників (папір все стерпить), а розкритими за допомогою поліграфа злочинами, знайденими речовими доказами, викритими агентами спецслужб, виявленими за допомогою поліграфа недоброчесними працівниками тощо.

Практика (а не кількість статей і посібників) – критерій істини. Це аксіома. Як доказ – у Радянському Союзі праці щодо ідеології КПРС виходили мільйонами томів щороку, а ідея була хибна, що підтвердилося історією.

8. Дискусія щодо ефективності методики не може принижувати нічиї досягнення. Дискусія – одна із передумов розвитку. Відсутність дискусії має наслідком стагнацію.

Не лякайте мене, бо в цій частині у ваших словах мені видиться – «вони посягнули на ідею Чучхе!» (жарт).

9. Вище наведено те, що, на мою думку, призводить до загострення у нашому професійному середовищі.

Водночас, я не вважаю, що публікації стосовно методик як від 2016 року, так і від 2018 року, сприяють цим загостренням.

Щиро підтримую Ваше бажання щодо досягнення порозуміння та консенсусу.

Особливо вдячна за відкритість листа – філософія ВАП полягає, насамперед, у відкритості, чим мені ця організація і імпонує.

У свою чергу також засвідчую, що цей лист-відповідь є відкритим і ми його опублікуємо обов’язково.

Водночас, вимога видалення інформації, яка так збурхала Вашу уяву, є недоречною через необхідність дотримання конституційних принципів гласності та доступу до інформації. Принаймні, до тих пір, поки вона буде у відкритому доступі англійською мовою в США, вона має право бути у відкритому доступі українською мовою в Україні.

Я категорично проти будь-яких проявів меншовартості.

З повагою,

Президент

ГО «ВСЕУКРАЇНСЬКА АСОЦІАЦІЯ ПОЛІГРАФОЛОГІВ»,

доктор психологічних наук, 

старший науковий співробітник                                                   Т.Морозова

 

P.S. Перепрошую, писала лист-відповідь, а вийшла міні-лекція.