Висновок ВАП щодо діяльності приватного судового експерта – поліграфолога Назарова О.А.

Нагадаємо, що на електронну пошту ВАП надійшов лист з проханням провести аналіз експертної діяльності поліграфолога, “експерта” Назарова Олега Анатолійовича (в оригіналі: Здравствуйте, сделайте пожалуйста анализ очередной бредятины от псевдоэксперта Назарова. Этот подонок в очередной раз за деньги пишет заказуху и отмазывает реальных преступников).

Детально про це ми писала раніше:

https://polygraph.ua/zrobit-oczinku-nisenitniczi-vid-psevdoeksperta-nazarova/


Всеукраїнська асоціація поліграфологів (ВАП) – найбільше незалежне професійне громадське об’єднання поліграфологів у Європі, до складу якого входить понад 300 фахівців, має представництва у кожному регіоні України та об’єднує справжніх фахівців та експертів-поліграфологів.

Ми провели аналіз експертної діяльності Висновку експерта Назарова О.А. за результатами проведення експертно-психологічного дослідження науково-теоретичного характеру №0208/19. Констатуємо, що Назаров О.А. ніколи не був і не є членом ВАП. Наш аналіз його роботи ще раз підтверджує правильність нашої позиції.


Поліграфолог Назаров О.А. - псевдоексперт

АНАЛІЗ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ АСОЦІАЦІЇ ПОЛІГРАФОЛОГІВ ВИСНОВКУ ПОЛІГРАФОЛОГА НАЗАРОВА О.А.

  1. У висновку від 02 серпня 2019 р., перелічуючи власні регалії, залучений стороною захисту Назаров О.А., що називає себе експертом, в якості підтверджуючих документів двічі зазначає диплом кандидата наук. Зокрема, вказує серію і номер диплома кандидата наук в дужках після слів «науковим експертом» і серію та номер того ж диплома кандидата наук в дужках після слів «кандидатом психологічних наук».

Назаров О.А. також називає себе фахівцем із проведення психофізіологічних досліджень із застосуванням поліграфа, що, на його думку, підтверджується наведеними у дужках словами «реєстраційний номер №175/01». Однак, що це за реєстр, де він зберігається і що з себе уявляє – не зрозуміло та не представляється можливим з’ясувати, так як копії підтверджуючих фаховість Назарова О.А. документів до висновку – не  додаються.

Проміжковий висновок: Підтягування хибких аргументів підтвердження власної професійної спроможності може бути ознакою необґрунтованості такого роду намагань.


  1. Сторона захисту ставить на вирішення Назарову О.А. питання науково-теоретичного характеру щодо коректності питань, поставлених перед судовою експертизою.

Ухвалою від 09 липня 2019 р. суд призначив судову психологічну експертизу із використанням комп’ютерного  поліграфа свідка Чередниченка С.Г. В ухвалі суду зазначено наступні запитання, поставлені на вирішення експертів:

– чи виявляються у свідка Чередниченка С.Г. у ході психологічного дослідження із використанням поліграфу реакції, які свідчать про те, що свідок Чередниченко С.Г. у 2002 р. погодився на пропозицію обвинуваченого Шепелева О.О. підшукати виконавців, які за допомогою ножа вчинять вбивство визначеної обвинуваченим Шепелевим О.О. особи – Кириченка С.В., підшукав таких виконавців та передав їм за виконання цього вбивства готівкові кошти у загальній сумі 40 (сорок) тисяч доларів США, отримані ним з цією метою за вказівкою обвинуваченого Шепелева О.О. у касі ЗАТ КБ «Донкредитінвест»?

– чи виявляються у свідка Чередниченка С.Г. у ході психологічного дослідження із використанням поліграфу реакції, які свідчать про те, що свідок Чередниченко С.Г. протягом 2002-2003 років повідомляв безпосередньо обвинуваченого Шепелева О.О. про хід підготовки до вбивства визначеної останнім особи – Кириченка С.В., та про факт його скоєння?

– чи виявляються у свідка Чередниченка С.Г. у ході психологічного дослідження із використанням поліграфу реакції, які свідчать про те, що свідок Чередниченко С.Г. надавав у суді показання щодо причетності обвинуваченого Шепелева О.О. до вчинення вбивства Кириченка С.В. з метою отримання грошових коштів чи інших матеріальних чи нематеріальних благ, або надавав такі показання в інтересах чи під впливом інших осіб?

Відповідно п. 6.8 «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень» «предметом опитування із застосуванням спеціального технічного засобу – поліграфа, є отримання орієнтувальної інформації щодо:

– ступеня ймовірності повідомлюваної опитуваною особою інформації;

– повноти наданої особою інформації;

– джерела отриманої опитуваною особою інформації;

– уявлень опитуваної особи про певну подію;

– іншої орієнтувальної інформації, необхідної для конструювання версій розслідування певних подій».

Співставлення змісту запитань і положень Інструкції дозволяє дійти однозначного висновку, що всі запитання з ухвали суду від 09 липня 2019 року у повній мірі відповідають п. 6.8 «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень». Із чим, по суті, згодний і Назаров О.А., який в тексті свого висновку жодного разу не вказує, якому пункту Інструкції на предмет коректності не відповідають питання, визначені в ухвалі суду від 09 липня 2019 р.

Назаров О.А. намагається обґрунтувати, на його думку, некоректність, з позицій науково-теоретичного характеру, питань, які винесені ухвалою суду на судову експертизу, використанням в п. 6.8 «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень» слова «опитування»  у визначенні «опитування із застосуванням спеціального технічного засобу – поліграфа». В якості аргументу Назаров О.А. посилається на електронний варіант праці російського вченого Карпухіна С.В. від 2005 р. щодо правового регулювання опитування в оперативно-розшуковій діяльності Російської Федерації. Поруч із тим, незрозуміло, яким чином ця окрема праця одного із  російських вчених дотична до діяльності українських експертів. Очевидно, що викладене в затвердженій Міністерством юстиції України Інструкції не може і не повинне корелювати зі всіма працями всіх російських вчених. Більше того, ці праці не є аксіомою і на батьківщині автора цитованої статті – в Російській Федерації.

Згідно ст. 8 Закону України «Про судову експертизу» організація науково-методичного забезпечення судово-експертної діяльності та організаційно-управлінські засади діяльності державних спеціалізованих установ покладаються на міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані установи, що здійснюють судово-експертну діяльність. Стаття 8 Закону України «Про судову експертизу», на відміну від Назарова О.А., не передбачає обов’язковості  врахування українськими судовими експертами у своїй діяльності праць російських юристів-теоретиків.

Проміжковий висновок: висновок Назарова О.А. щодо некоректності питань, винесених ухвалою суду від 09 липня 2019 р. на судову психологічну експертизу із використанням комп’ютерного  поліграфа свідка Чередниченка С.Г. – безпідставний та необґрунтований як з правової, так і з наукової точки зору.

Проводячи відповідно до ухвали суду від 09 липня 2019 р. судову психологічну експертизу із використанням комп’ютерного  поліграфа свідка Чередниченка С.Г. експерти не були зобов’язані керуватися та не керувалися поглядами російського вченого Карпухіна С.В., що були викладені ним у науковій статті, до якої апелює у своєму висновку Назаров О.А.

Всі запитання з ухвали суду від 09 липня 2019 року у повній мірі відповідають п. 6.8 «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень».


  1. Назаров О.А. зазначає у висновку, що «судова експертиза передбачає проведення спеціального психофізіологічного дослідження із використанням поліграфа як комплексного застосування різних методів психодіагностичного та апаратного психофізіологічного вивчення поведінки та особистості підекспертного». Однак не підтверджує це висловлювання посиланням на жоден чинний в Україні нормативний документ, а в якості аргументів своєї особистої думки наводить дисертаційні дослідження на здобуття ступеня кандидата наук російських вчених Черкасової Є.С. (2009 р.), Чистякова І.М. (2010 р.), Дикого І.С. і Поповичева С.В. (2011 р.).

Поруч із тим, Назаров О.А. замовчує той факт, що за понад 10 років наукові погляди згаданих ним російських вчених так і не вийшли за межі теоретичних досліджень і не були реалізовані в РФ ані на практиці, ані та у нормативних документах, що, в тому числі, може свідчити про їх спірність і недостатню наукову обґрунтованість. Зокрема, серед вимог, які висуваються до експертів, котрі проводять експертизи з використанням поліграфа в РФ, немає вимоги щодо наявності у них психологічної освіти; процедура проведення подібної експертизи в РФ не передбачає обов’язковості залучення психологів; у висновках експертів немає обов’язкового пункту щодо результатів психодіагностичного дослідження.

Загалом, звертає на себе увагу, що систематично згадуючи праці російських кандидатів наук, Назаров О.А., з якихось причин, ігнорує результати наукових досліджень та праці українських вчених, котрі,  втому числі, захистили наукові дисертації з питань використання поліграфа на здобуття наукового ступеня доктора наук, наприклад  – Морозової Т.Р. (2010 р.) і Мотляха О.І. (2014 р).

Проміжковий висновок: згадувана Назаровим О.А. нібито обов’язковість проведення спеціального психофізіологічного дослідження із використанням поліграфа як комплексного застосування різних методів психодіагностичного та апаратного психофізіологічного вивчення поведінки та особистості підекспертного, не знаходить підтвердження у жодному чинному нормативному документі, яким регламентується проведення судової психологічної експертизи із використанням поліграфу в Україні.

Намагання ж Назарова О.А. підтвердити власні погляди результатами вибіркових дисертаційних досліджень на здобуття ступеня кандидата наук в РФ 10-річної давності не дозволяють цим поглядам вийти за межі його особистої позиції.


  1. Назаров О.А. зазначає в якості недоліку те, що прокурор Головної військової прокуратури при формулюванні питань, зазначених у клопотанні, не врахував інформацію, викладену у одній із його праць – «Використання психологічних знань у кримінальному провадженні, цивільних та адміністративних справах: інформаційно-довідковий посібник» (Назаров О.А., 2013 р., 69 с.; позиція №185 в Переліку) та в навчальному посібнику російського вченого Варламова В.А. «Детектор лжи» (Варламов В.О., 1998 р., 357 с.; позиція №29 в Переліку). При цьому звертає на себе увагу, що ці праці включені до переліку рекомендованої (а не обов’язкової) науково-технічної та довідкової літератури, що використовується під час проведення судових експертиз.

Можна сміливо висловити припущення, що військовий прокурор, не вивчив уважно не лише праці Назарова О.А. і Варламова В.О., але і переважну більшість із наведених у Переліку сотень праць, значна частина з яких налічує сотні сторінок. За логікою Назарова О.А. праці, зазначені у цьому Переліку, зобов’язаний проаналізувати та вивчити і суд присяжних, який приймав ухвалу про призначення експертизи саме за цими питаннями. Втім як і, за тією ж логікою,  прокурор і суд присяжних мав би вивчити всі праці з інших Переліків, за всіма іншими, в тому числі технічними, медичними та іншими експертизами. Очевидно, що це надмірні, вигадані вимоги.

Включення праці Назарова О.А. у 2014 р. до переліку рекомендованої науково-технічної та довідкової літератури, що використовується під час проведення судових експертиз, безумовно, є його значним особистим досягненням. Однак, як вже зазначалося вище, рекомендації не вводять у ранг обов’язковості. Наукова-практична цінність поглядів Назарова О.А., як і будь-яких інших науковців, підлягає дискусії. Тим більше з огляду на те, що не відомо, чи на момент написання цієї праці Назаров О.А. мав досвід проведення поліграфних досліджень, і якщо мав, то чи включав, взагалі, цей досвід проведення ним судових експертиз із використанням поліграфа, і якщо включав – то скількох?

Відповідно до чинного законодавства експерт має право змінювати формулювання питань, обґрунтовувати неможливість розкриття якихось/якогось з них. Якщо б питання, винесенні на експертизу, суперечили основам експертної діяльності, правовим чи науково-методичним  положенням – про це було б своєчасно обґрунтовано доведено суду.

Проміжковий висновок: зауваження Назарова О.А. щодо того, що прокурор Головної військової прокуратури при формулюванні питань, зазначених у клопотанні, не врахував інформацію, викладену у одній із його праць та в одній з праць видатного російського вченого Варламова В.О., хоча вони включені до переліку рекомендованої науково-технічної та довідкової літератури, що використовується під час проведення судових експертиз – безпідставне.

Зазначений Перелік складається із рекомендованої, а не обов’язкової літератури, окрім того, він призначений для використання під час проведення судової експертизи, а не під час формулювання питань для клопотання про її призначення.


  1. Назаров О.А. зазначає, що «твердження, що психофізіологічні реакції можуть про щось «свідчити» є згідно наукових джерел хибним уявленням, якому притаманна помилковість», однак так і не наводить цих наукових джерел, які дозволили йому зробити цей, без перебільшення, революційний висновок.

Наведена ж ним з метою обґрунтування цитата з праці Валерія Олексійовича Варламова щодо того, що не можна розглядати питання: «що в життєдіяльності людини є визначальним: головний мозок, серце або кровоносні судини?» не викликає жодного сумніву та не є предметом наукових дискусій. Втім ця цитата і не виступає підтвердженням правильності міркувань Назарова О.А. щодо того, що «твердження, що психофізіологічні реакції можуть про щось «свідчити» є хибним уявленням». Це не більш як особистий, нічим і ніким не підтверджений висновок Назарова О.А., який він сам спростовує щораз, коли (якщо) проводить поліграфні дослідження та, як і всі поліграфологи, робить висновок на підставі аналізу поліграм, зокрема – психофізіологічних реакцій на них. По чому, як не по психофізіологічним реакціям на поліграмах роблять висновки поліграфологи?

Проміжковий висновок: висловлювання Назарова О.А. щодо того, що психофізіологічні реакції під час поліграфного дослідження не можуть ні про що свідчити, необґрунтоване. Наведене ним з метою обґрунтування власної позиції посилання на працю Варламова В.О. насправді не підтверджує думку Назарова О.А. та не має до неї жодного смислового відношення.

Підхід, який використовує Назаров О.А. для підтвердження власних поглядів, носить відверто маніпулятивний характер та має на меті створити у читача його висновку хибні уявлення щодо доказовості та наукоподібності.


  1. Відповідно до висновку, наданого Назаровим О.А., може скластися хибне враження, що при проведенні судової експертизи свідка Чередниченка С.Г. не було враховано індивідуально-психологічні особливості підекспертного. З чого Назаров О.А. зробив такий висновок – незрозуміло, адже він не підкріплений жодними аргументом.

Проміжковий висновок: при проведенні комісійної судової психологічної експертизи свідка Чередниченка С.Г. враховувалися його індивідуально-психологічні особливості, які були встановлені належним чином.


  1. Назаров О.А. висловлює припущення, що судові експерти при проведенні судової експертизи свідка Чередниченка С.В. могли припуститися помилки, названої верифікаторами нещирості «капкан Брокау» і додає, що «капкан Брокау» це «ігнорування поліграфологом індивідуальних мовних» і «поведінкових особливостей людини, при визначенні ступеня приховування ним інформації, а врахування лише так званих «психофізіологічни реакцій». Останні ж, на його думку, «можуть мати випадковість у виникненні при досліджені на поліграфі».

Назаров О.А. вказує, що поняття «капкан Брокау» було введено у 1985 р. психологом Полом Екманом (Экман П. Психология лжи / П.Экман. – СПб. : Изд-во «Питер», 2000. – 192 с.) та відмічає, що «поліграфолог завжди може потрапити в цей капкан, особливо якщо не проводить повне психодіагностичне дослідження підекспертного» та наводить перелік дев’яти методик, які, на його думку, повинні використовувати експерти до проведення судової психологічної експертизи із використанням поліграфа. Однак і використання цих методики, на його переконання, недостатньо ефективне, якщо «поліграфолог не враховує інформацію щодо типової поведінки підекспертного у повсякденному житті та в ситуації скоєного злочину».

Залишаючи за дужками побутове, не експертне словосполучення «дослідження на поліграфі» (правильно – дослідження із використанням поліграфа), зосередимося на інших вказаних вище аргументах Назарова О.А. та проаналізуємо кожен із них:

– виходячи з вимог, перелічених Назаровим О.А., підекспертного, якого б можна було тестувати із використанням поліграфа, без перебільшення – не існує: експерт не може переживати із підекспертним повсякденне життя, він також не може пережити ситуацію скоєння злочину, який вже відбувся, якщо не був співучасником.

– не зрозуміло, з чого Назаров О.А. зробив припущення, що експерти ігнорували індивідуальні мовні особливості підекспертного Чередниченка С.В.? Мову, якою проводиться дослідження, завжди обирає підекпертний, а свій вибір він вказує у заяві про добровільну згоду на участь у дослідженні. Чи володіє Назаров О.А. фактами, які свідчать, що мова спілкування, обрана підекспертним при заповненні заяви про добровільну згоду, була самовільно змінена експертами? Вочевидь, що ні;

– термін «капкан Брокау» дійсно введений психологом Полом Екманом, однак уважне вивчення його монографії «Психологія неправди» (2000 р.) дозволяє дійти висновку, що, інтерпретуючи оригінальний текст, Назаров О.А. дещо спотворює його у вигідному для своєї позиції світлі. Зокрема, на стор. 69 «Психології неправди» Пола Екмана можна прочитати наступне: «при інтерпретації змін голосу підстерігає верифікатора і капкан Брокау (індивідуальні відмінності в емоційній поведінці), що згадувався раніше у відношенні пауз і мовленнєвих помилок». Однак очевидно, що при проведенні судової психологічної експертизи із використанням поліграфа судові експерти не могли робити висновок на підставі результатів інтерпретації змін голосу підекспертного, його пауз і мовленнєвих помилок.

На стор. 118 Пол Екман вказує, що «щоб зменшити вірогідність помилок, пов’язаних із капканом Брокау, потрібно прагнути виносити судження, спираючись тільки на зміни в поведінці підозрюваного». «Верифікатор обов’язково повинен порівняти звичну поведінку підозрюваного і його поведінку після того, як підозру на його адресу висловлять відкрито».

Зазначене за своєю суттю суперечить принципам проведення судової експертизи взагалі, та психологічної експертизи з використанням поліграфа, зокрема. Судовий експерт не висуває підозр і звинувачень, він зобов’язаний діяти безпристрасно. При експертизі із використанням поліграфа експерт не може робити висновок, виходячи виключно із поведінки людини, і не лише тому, що аудіовізуальна діагностика нещирості менш достовірна за інструментальну діагностику нещирості, якою є поліграфне дослідження. Насамперед, це просто абсолютно різні методики: якщо поліграфологи роблять висновки за результатами порівняння психофізіологічних реакцій підекспертних, що виникали у них у відповідь на пред’явлені, наперед підготовлені поліграфологом стимули, то верифікатори, які використовують неінструментальну методику діагностики нещирості, роблять висновки на підставі нетиповості поведінки людей, за якими спостерігають.

Пол Екман не був поліграфологом – його праця присвячена методиці аудіовізуальної діагностики нещирості. Перенесення принципів однієї методики на іншу – науково невиправдане та необґрунтоване з методичної точки зору.

Разом із тим як психолог Пол Екман гіпотетично розумів, що «оператори детектора можуть здійснити і помилку віри неправді і помилку невіри правді», про що зазначив на стор. 135 своєї відомої монографії. На цьому у своїх працях наголошував і Варламов В.О., який переконував, що пануючий у поліграфології  США із середини 70-х років минулого сторіччя і до, практично, середини 2000-хх підхід, коли спеціалісти визначали свою роль і місце, як «оператори поліграфа», є безперспективним і згубним для професії. Оператори поліграфа, або «оператори детектора», як їх називав Пол Екман, за своєю суттю зосереджені на обслуговуванні приладу, а не на аналізі особистості респондента, без якого неможливий якісний підбір і формулювання питань у тестах. Судові експерти в жодному разі не є операторами поліграфа, вони є поліграфологами.

Ні Пол Екман, ні Варламов Валерій Олексійович у своїх працях не зазначали, що поліграфолог з метою запобігання потраплянню в «капкан Брокау» повинен проводити перед поліграфним дослідженням «повне психодіагностичне дослідження підекспертного». Такої вимоги також немає в жодному нормативному документі, який регламентує діяльність експертів, котрі здійснюють судову психологічну експертизу з використанням поліграфа. Більше того, можна з впевненістю сказати, що такої вимоги не буде ніколи: адже висловлювати думки про доцільність чи, навіть, можливість проведення поліграфного дослідження після повного психодіагностичного обстеження підекспертного за 9 методиками (!), переважна частина із яких включає низку психодіагностичних тестів, може лише людина, яка не розуміє елементарних принципів поліграфології або навмисно вводить суд в оману. Справа в тому, що після багатогодинного тестування із використанням психодіагностичних тестів поліграфолог просто не одержуватиме на дослідженні  від підекспертного реакцій, бо той буде елементарно виснажений.

Теоретично Назаров О.А. про це знає, бо наводить на стор. 8 свого висновку, правда без посилання на автора – Варламова В.О., формулу ЕН=РМ+ФСО, де ЕН – емоційна напруга, РМ – рівень мотивації, ФСО – функціональний стан організму (формула наведена Варламовим В.О. на стор. 53 «Детектор лжи»). Практично ж своєю нічим не обґрунтованою вимогою проведення перед поліграфним дослідженням «повного психодіагностичного дослідження із використанням 9 методик» Назаров О.А., по суті, прагне створити всі умови для того, аби функціональний стан організму підекспертного не відповідав нормі та був непридатним для здійснення поліграфного дослідження.

Те ж саме стосується мотивації. У цій частині висновку Назаров О.А. також «забуває» цитувати Варламова В.О. і відверто приписує собі його текст. Зокрема, Варламов В.О. у 1998 р. на стор. 54 своєї праці «Детектор лжи», а Назаров О.А. на стор. 9 свого висновку від 02.08.2019 р. за дивним збігом обставин, одними і тими ж словами вказують, що «можливі випадки, коли людина, перебуваючи в стані сильної перевтоми, не радіє нічому. Їй не до цього. У неї одна мета – відпочити, все інше – потім».  Правда, завершує Варламов В.О. цей розділ словами «Ось чому не рекомендується поліграфні перевірки підозрюваного, який перебуває в стані сильної перевтоми», які Назаров О.А. не продублював навіть у видозміненому стані. А шкода. Бо вони обґрунтовано перекреслюють міркування Назарова О.А. щодо того, що можна і навіть обов’язково треба здійснювати поліграфне дослідження саме виснаженого тривалим психодіагностичним тестуванням підекспертного.

Проміжковий висновок: «капкан Брокау» термін  верифікаторів, що використовують методику аудовізуальної діагностики нещирості. Принципи їхньої методики відмінні від принципів методики інструментальної діагностики нещирості, до якої відносяться поліграфні дослідження. Перенесення принципів однієї методики на іншу, встановлення знаку рівності між відмінними за суттю методиками – є еклектикою, невиправданою та необґрунтованою як з наукової, так і з практичної точки зору.

Обов’язковість проведення повного психодіагностичного дослідження підекспертного перед поліграфним дослідженням не передбачена жодним чинним нормативним документом, яким регламентується здійснення судових психологічних експертиз із використанням поліграфа.  Вимагаючи проводити перед поліграфним дослідженням «повне психодіагностичне дослідження підекспертного» «за 9 затвердженими методиками» Назаров О.А. суперечить сам собі, адже виснаження від багатогодинного психологічного тестування призводитиме до зниження функціонального стану організму та рівня мотивації, людини, які, за його ж висновками, є обов’язковою передумовою для інформативного поліграфного дослідження.

Подача Назаровим О.А. у висновку чужого тексту без посилання на автора може бути розцінена як ознакою наукової, академічної та експертної недоброчесності.


  1. Із тексту висновку незрозуміло, чому, на думку Назарова О.А., експерт при проведенні судової психологічної експертизи з використанням поліграфа має отримувати та аналізувати не психофізіологічні реакції, а виключно «психофізіологічні емоційно значимі реакції».

Висловлювання Назарова О.А. щодо того, що термін «значимі психофізіологічні реакції» можна використовувати лише при проведенні скринінгового тестування відносно осіб, які працевлаштовуються на роботу, викликає здивування своєю новизною та абсолютною необґрунтованістю, що підтверджується відсутністю посилань на будь-які наукові джерела.

Твердження ж, що «експертне дослідження із використанням поліграфа являє собою комплексний метод дослідження пам’яті та мотивації підекспертного» перекреслює все вказане Назаровим О.А. вище щодо відсутності першості в організмі людини якогось конкретного органу чи функції і того, що у людині однаково важливе все. Під час поліграфного дослідження не тестують пам’ять чи мотивацію, тестують – людину! Дослідження особливостей окремої психічної функції – пам’яті, здійснюється спеціальними психодіагностичними методиками.

Проміжковий висновок: Назаров О.А. так і не обґрунтував, чому експерт  при проведенні судової психологічної експертизи з використанням поліграфа має отримувати та аналізувати не психофізіологічні реакції, а виключно «психофізіологічні емоційно значимі реакції». Одного того, що останнє словосполучення ввів сам Назаров О.А. – замало для повноцінної аргументації.

Зведення ж поліграфного дослідження до дослідження окремої психічної функції пам’яті та чи до психологічних процесів мотивації, суперечить основам поліграфології.


ВИСНОВКИ: 

  1. Висновок Назарова О.А про те, що «поставлені перед судовою експертизою у клопотанні прокурора про призначення судової психологічної експертизи із використанням комп’ютерного поліграфа від 02.07.2019 р. прокурора у кримінальному провадженні – прокурора відділу головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України Климович О. у справі № 756/847/17 питання, не є коректним» – необґрунтований з нормативно-правової точки зору і не містить прямого посилання на жоден нормативний документи чи офіційну методику, яку було порушено.

Окрім того, в  обґрунтуванні, наведеному Назаровим О.А., маніпулятивно однобоко представлені вибіркові тези без загального аналізу наукової бази саме в сфері проведення досліджень із застосуванням поліграфа.

  1. Відносно того, чи можуть питання, поставлені перед судовою експертизою у клопотанні прокурора про призначення судової психологічної експертизи із використанням комп’ютерного поліграфа від 02.07.2019 р. прокурора у кримінальному провадженні – прокурора відділу головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України Климович О. у справі № 756/847/17 вплинути на виникнення помилкових висновків, Назаров О.А. сам не зміг надати відповідь. У наданому ним висновку в кінці речення стоїть знак питання.

На нашу думку – не міг. У випадку некоректності питань судові експерти могла скористатися своїми правами та обґрунтовано скорегувати запитання.

  1. Висновок Назарова О.А щодо того, що «поставлені перед судовою експертизою у клопотанні прокурора про призначення судової психологічної експертизи із використанням комп’ютерного поліграфа від 02.07.2019 р. прокурора у кримінальному провадженні – прокурора відділу головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України Климович О. у справі № 756/847/17 можуть залежати від дослідницької помилки експерта-поліграфолога під час експертизи, яка має назву «капкан Брокау», є невірним, так як базується на висунутих Назаровим О.А. хибних вихідних положеннях, не до кінця усвідомленням ним відмінностей між інструментальною та неінструментальною методикою виявлення нещирості.

    #вапдіє

    Ще дещо про Олега Назарова:

https://kompromat1.pro/articles/91122-nasiljnik_i_habarnik_nazarov_oleg_anatolijovich_rvetjsja_v_dbr