Одна з класифікацій пам’яті виділяє декларативну і процедурну пам’ять.
Стосовно сукупності образів пам’яті щодо досліджуваної події слід враховувати, що:
- у респондентів, не причетних до досліджуваної події, можлива наявність тільки декларативної пам’яті (припущення того, як все могло відбуватися в дійсності);
- у респондентів, причетних до досліджуваної події, можлива наявність, як декларативної пам’яті, так і процедурної пам’яті (знання того, як усе відбувалося насправді).
Отже, при реконструкції сукупності образів пам’яті щодо досліджуваної події необхідно цілеспрямовано досліджувати у респондентів наявність інформації саме в процедурній пам’яті (виявляти факти, дії, знання).
За часом збереження інформації пам’ять поділяють на короткочасну і довготривалу, при цьому сукупність образів пам’яті щодо досліджуваної події збережена в довготривалій пам’яті; питання майбутнього ПФИ, з якими був ознайомлений респондент, зберігаються в короткочасній пам’яті не більше ніж на 15–20 хвилин, у кількості 7+/–2 питання. Отже, ознайомлення респондентів з кожним цільовим стимулом (перевірочним питанням) дослідження оптимально здійснювати в ході процедури ПФИП, безпосередньо перед його формулюванням.
Як відомо, знаходження людини в зміненому стані свідомості може бути внаслідок:
- прийому деяких речовин (алкоголь, наркотики);
- високого рівня психоемоційної напруги (стан афекту),
- гіпнотичного навіювання (блокування сукупності образів пам’яті), може порушувати процес запам’ятовування інформації (фрагментарно або повністю).
При цьому в ході ПФИП достовірні фізіологічні реакції у відповідь на перевірочні питання щодо досліджуваного події можуть частково або повністю бути відсутніми. Отже, необхідно диференціювати фізіологічну амнезію (забування) від патологічної, так як тільки патологічна амнезія (стан патологічного афекту) розглядається як пом’якшувальна обставина.
Одним із предметів дослідження клінічної психології є так звані “помилкові спогади”, які формуються завдяки припущеннями і здогадками (декларативної пам’яті), і навіть психічно здорова людина може бути щиро переконана, що всі ілюзорні представлення відбувалися насправді. Отже, в ході ПФИП необхідно диференціювати свідоме (умисне) неправдиве свідчення від несвідомого (щирого).
Для досягнення максимальної ефективності цілеспрямованого тестування пам’яті необхідно враховувати особливості психофізіології сприйняття.
З часу сприйняття інформації людиною умовно поділяється на два етапи: несвідомий і усвідомлюваний. Усвідомлення інформації відбувається в діапазоні від 0,2 до 0,4 секунди. Прийняття рішення щодо вибору оптимальної категорії відповіді також займає по часу від 0,2 до 0,4 секунди.
Стосовно ПФИП треба враховувати, що:
- після пред’явлення стимулу (формулювання питання) у фізіологічній реакції першій завжди є несвідома компонента, а другий – усвідомлювана;
- якщо в образі пам’яті наявності ситуаційно значуща інформація, то фізіологічне реагування буде проявлятися більшою мірою, ніж при її відсутності;
- після переходу сприйняття стимулу на рівень усвідомлення у респондента, приховується наявність інформації, виникає стан неузгодженості (дисонансу), що є додатковою причиною для того, щоб фізіологічна реакція виявилася ще більшою мірою.
Для досягнення максимальної ефективності цілеспрямованого тестування пам’яті необхідно враховувати особливості психофізіології уваги:
Мимовільним (несвідомим) компонентом уваги є орієнтувальний рефлекс (ОР):
- ОР починається з генералізованого етапу, фізіологічний прояв якого істотно перевищує ситуаційну значимість стимулу;
- активація ОР відбувається на будь-який різновид новизни інформації.
Отже, стосовно до ПФИП:
- активація ОР у фізіологічному реагуванні респондента є “похибкою”, так як не має відношення до ситуаційної значущості цільового стимулу;
- ОР відбувається на будь-якій зміні змісту питання та/або його утримання, значить для нейтралізації активації ОР всі перевірочні (контрольні) питання необхідно передувати нейтральними питаннями, які як за змістом, так і за змістом повинні бути максимально схожими з наступними питаннями.
Увага людини мимоволі сфокусована на одній тематиці, яка є для нього найбільш важливою (домінуючою за ситуативної значущості). При цьому, всі інші тематики знаходяться під впливом феномену “сверхподавления” (домінуючою значущості).
Стосовно ПФИП треба враховувати, що:
- якщо у респондента в період дослідження є стороння тематика, конкуруюча або пріоритетна за ступенем ситуативної значущості в порівнянні з темою дослідження, то можливо прояв фрагментарного або тотального зниження рівня фізіологічної реактивності на цільові стимули (перевірочні питання);
- якщо контрольні питання відносяться до сторонніх тематик (т. зв. Внетематические питання), то вони також знаходяться під впливом феномену “сверхподавления”, отже, результати порівняння їх фізіологічного реагування з перевірочними питаннями істотно спотворюються.
Для досягнення максимальної ефективності цілеспрямованого тестування пам’яті необхідно враховувати особливості фізіології психологічних установок. Як відомо, психологічні установки формуються в результаті прийняття людиною певних рішень. Прийняття рішення людиною може формуватися як самостійно, так і під впливом чужої думки. Якщо чужа думка для людини не прийнятна, то він несвідомо відкидає як саму ідею, так і її автора.
Стосовно ПФИП треба враховувати, що:
- мета дослідження полягає у визначенні тільки особистої думки респондента;
- для виявлення “цільових” (особистих) психологічних установок поліграфологові необхідно з’ясувати які установки у респондента були сформовані з допомогою чужої думки (при необхідності, виявити, ким це було зроблено, коли і з якою метою);
- для досягнення мети дослідження поліграфологові не можна піддавати спотворенняю”особисті” установки респондента шляхом маніпуляцій, навіювання і т. д.;
- з метою формування довірчого ставлення з респондентом, поліграфолог повинен “вторити” особистим установкам респондента (підтверджувати те, що турбує людину);
- з метою отримання максимально об’єктивного результату поліграфологові не можна формувати у респондента психологічні установки щодо теми, яка підлягає дослідженню (наприклад, неприпустимо підвищення ступеня значущості сторонніх тематик, призначених для контрольних питань, так як вони можуть стати домінуючими або, навпаки, можуть бути відкинуті респондентом);
- поліграфологові допустимо коригувати у респондента тільки ті психологічні установки, які відносяться до прогнозування їх наслідків результату дослідження – формування впевненості в позитивному прогнозі у непричетних респондентів і формування стану безвиході (негативного прогнозу) у причетних респондентів.