У навчальному центрі Національної асоціації поліграфологів України відбулася фахова дискусія між керівником центру Євгеном Пучковим та кандидатом психологічних наук, заступником Голови НАПУ Дмитром Поповим.
Керівник Навчального центру НАПУ Євген Пучков (ліворуч) та кандидат психологічних наук, заступник Голови НАПУ Дмитро Попов (праворуч)
Темою обговорення стала адаптована Тетяною Морозовою версія Методики пошуку піку напруги – Методика виявлення прихованої інформації (МВПІ):
Є.ПУЧКОВ: Вітаю. Мене звати Євген Пучков, я керівник Навчального центру НАПУ.
Відповідно сьогодні з моїм колегою Дмитром Поповим, кандидатом психологічних наук, ми поговоримо про навчання, про методики, які викладаються.
І так як Дмитро Попов представляє методику виявлення прихованої інформації або тести пошуку піка напруги, сьогодні ми розберемося в цьому питанні. Ну, і проговоримо певні аспекти, пов’язані з цією методикою.
Вітаю вас, Дмитре.
Якщо є з чого почати, тоді може розпочати з вами діалог.
Д.ПОПОВ: Можна сказати, що я дійсно викладаю на курсах методику виявлення прихованої інформації, яка є розповсюдженою на теренах України.
Дійсно ця методика практична, вона має позитивні результати, вона має дуже багато розкритих кримінальних справ, дуже-дуже багато, результативність зашкалює.
Але це не означає, що це найкраща методика, і не означає, що це єдина методика на теренах України.
Є.ПУЧКОВ: Чудово, дякую за таку думку. Відповідно, розкажіть, як відбувається процес навчання саме на наших курсах? Наскільки мені відомо, ви проводите паралелі з більш давніми методиками, відповідно до пошуку піка, з Ларсоном, з Кіллером.
Ви викладаєте всю історію і показуєте взаємозв’язки з тим, з чого все почалося, і на якому етапі ми зараз. Якщо можете, будь ласка, детальніше розкажіть про цей порядок.
Д.ПОПОВ: Так, обов’язково. Дивіться, я не соромлюся цього. Я був «прошитий» певний час методикою, якої мене навчила Тетяна Морозова. І деякий час я був дуже войовничо-налаштований на інші методики. Це така специфіка, напевно, історично склалося.
Але потім, коли почалися певні процеси у Всеукраїнській асоціації поліграфологів, я почав замислюватися, а чи все так, чи ні, як нам надавали на курсах?
І взагалі я зрозумів наступне, що методика виявлення прихованої інформації, ще раз, практична, дуже гарна методика, але вона не є такою, яка народилася на теренах України.
Більш того, Тетяна Морозова до цього, до виникнення цієї методики, вона, на мій погляд, не має відношення.
Чому?
І відразу я хочу сказати, я з великою повагою ставлюсь до свого вчителя, до Тетяни Морозової. Вона мене навчила, навчила дуже гарно. Більш того, вона є, напевно, найкращим представником методики виявлення прихованої інформації на теренах України. Більш того, вона навчила дуже багато людей. Вона видала, без сумніву, найкращий поки що підручник і монографію з цього. Вони дуже якісні, дуже практичні, і ними можна користуватися. Але все це в межах однієї методики. І ось зараз.
На курсах вона нам цього не давала. Хоча в монографії частково це є.
Ця методика народилася в 30-х роках 20-го століття в США фахівець з цікавим прізвищем Кіллер, він виявив і сформував такий тест пошуку піка напруги і невідомого рішення, він його називав дослідженням такого типу, і відомого рішення.
І вони за структурою дивним чином збігаються з методикою виявлення прихованої інформацій. Але це було майже сторіччя тому. Приховувати це неможливо. Чому? Тому що це є в будь-яких джерелах.
Більш того, знову з повагою, Тетяна Морозова пройшла навчання в росії, в Краснодарі і пройшла навчання у Варламова та у Ніколаєвої Ірини.
І вони теж є представниками цієї ж самої школи. Але вони називали, і коли Тетяна Морозова там навчалася вони теж так назвали, це – тест виявлення знання обвинуваченим відомого рішення і тест виявлення знання невідомого рішення. Тобто теж дивним чином збігається.
Тому говорити, що це виключно українська методика, ну, ми не маємо права. Говорити, що хтось розробник цієї методики є в Україні, ми теж не маємо права.
Але так, адаптували цю методику, розповсюдили цю методику і працюють практично з цією методикою, так, дійсно, заслуга певним чином Тетяни Морозової, це однозначно.
І ось, оці дві методики Кіллера, і Ліккен у 59-му році 20-го століття, він розробив уже методику по пошуку невідомого рішення і відомого рішення.
Методика – це методика виявлення прихованої інформації. І вже цю методику вони адаптували до російських, до радянських умов – Варламов з Ніколаєвою. Ну а потім вже, я дуже вдячний за це пані Морозовій, що вона принесла цю методику з росії на терени України. Мені дивно тільки одне, те що вона цурається того, що вона навчалася в Росії.
Ну, якщо я навчався в Радянському Союзі, я пишаюся цим. Я не пишаюсь самим Радянським Союзом, але я пишаюсь цим рівнем навчання. Якщо Тетяну Морозову так гарно навчили в росії тоді дружній до України, чому б ні. Але це не згадується. Або це чомусь так подається абстрактно. Але Варламов — це велика людина в поліграфології, так чи інакше.
До речі, я дуже сперечався зі своїм вчителем щодо методики виявлення прихованої інформації, там є три тести. Два тести – це адаптація тестів пошуку напруги, це звісно, вони називаються тестом на знання відомого рішення і тестом на знання невідомого рішення. І ці два тести – це тести пошуку напруги за Кіллером, Лікінем, Фельдманом і там ще багато фахівців.
А є такий тест, Тетяна Морозова говорить, що це вона винайшла, це тест перевірки версії. Насправді, це тест на знання невідомого рішення, тому що по структурі він точно такий же. Тобто, нульове питання, перші нейтральні, і все інше значуще. Але останнім питанням йде версія респондента.
Дуже «гарний» такий винахід, але версія респондента передбачає відповідь «так». Ми вивчили щодо психофізіології, що когнітивний дисонанс – це незгода підсвідомості з тим, що говорить респондент, і на основі цього з’являються фізіологічні показники, які знімає поліграф, і ми можемо констатувати, чи він бреше чи ні.
З когнітивним дисонансом, відповідь «так» дуже погано співпрацює.
Чому?
Якщо респондент говорить «так», а це неправда, так – працює. А якщо респондент говорить «так», і це правда, тут можуть бути кілька реакцій. Я з цим практично стикаюсь щоденно.
Морозова говорить, що потрібно розрізняти емоційну складову, як респондент ставиться до цього питання. А як я за допомогою поліграфа зможу визначити, як він ставиться і який «так» тут має бути інтерпретований? Тобто дійсно, на останнє питання в тесті перевірки версії, тобто версії респондента, я використовую цей тест, але я використовую останнє питання тільки для того, щоб зняти напругу з респондентом.
Тобто респондент, коли йому озвучують, що «так поліграфолог все ж таки мою версію прийняв і мою версію теж вивчає», це знімає напругу. Все. Інтерпретувати це питання я не можу. Більше того, ні в підручнику, ні в монографії немає інтерпретації відповіді «так» на останнє питання в тесті – перевірка версії. Нема. Колись Тетяна Морозова говорила, що вона надає це на курсах підвищення кваліфікації. На жаль, я з певних особливостей не був на цих курсах, але я спілкувався з випускниками цих курсів і вони теж не можуть сказати, як когнітивний дисонанс працює з відповіддю «так».
І є ще один тест, до якого я ставлюся з великою повагою. Цей тест відноситься Тетяною Морозовою до методики виявлення прихованої інформації. Це тест абсолютно точно відомого, який запропонувала Тетяна Кузьміч, співробітник у минулому правоохоронних органів Одеси. І тест дуже-дуже яскравий, але він складніший, ніж інші. Але він працює. Щодо того, як його застосовувати під час діагностування або експрес діагностування, але він дуже гарно працює. Тому ось ці чотири тести. Насправді, два тести. Це тест пошуку піка напруги і тест перевірки версії, який також має модифікацію тесту пошуку піка напруги. І тест абсолютно точно відомого.
Вони складають цей інструментарій, завдяки якому можна гарно працювати під час розкриття як злочинів, так і службових правопорушень, так і при скринінгу. Це дуже-дуже працює. Але все ж таки, це не означає, що це найкраща методика.
У Дубровського Олексія Євгеновича те ж сама, а може набагато краще виходить за його адаптації методики нейтрально-перевірочних питань.
Але ця методика (МВПІ) теж збігається з методикою профайлінгу. Тобто профайлінг – насправді це МВПІ тільки без поліграфа.
Повний діалог на каналі НАПУ:
Хотілось би також акцентувати увагу поліграфологів на двох надважливих моментах щодо Методики виявлення прихованої інформації (МВПІ):
1. МВПІ не передбачає будь-якого алгоритму обрахунку результатів досліджень, математичного, арифметичного чи іншого.
На підставі тестів, проведених за МВПІ, неможливо визначити відсоток достовірності отриманих результатів, а також сформувати оціночну модель обрахунку поліграм. Автор методики все віддає на суб’єктивне рішення спеціаліста, який проводить досліджень. Поліграфолог у висновку просто пише, що виявлені або не виявлені значущі реакції щодо того чи іншого питання. А от скільки реакцій було виявлено, яка вираженість, амплітудність, скільки зі значимих питань не потягло за собою реагувань, скільки реагувань були пограничні, який відсоток/співвідношення предявлених стимулів і отриманих реагувань… Про все це авто замовчує, що ускладнює роботу за цієї методикою та зменшує довіру до неї.
2. Все більше звертаються замовники із скаргами на недостовірність висновків за Методикою виявлення прихованої інформації.
Детальний аналіз звернень, в тому числі поліграм, дає можливість зробити висновок, що респонденти дуже часто провокують реагування на власну версію відповіді, коли відповідають “Так”.
Досліджувані просто знають, що власна версія із передбачуваною відповідд “Так” буде йти останньою, це питання не приховане за порядком пред’явлення згідно МВПІ. Вони уявляють оргазм, отримання травми чи щось інше, що провокує внутрішнє реагування.
Відповідно, поліграфолог отримує високоамплітудне реагування на відповідь “Так” (на останнє питання тесту, на власну версію), порівнює цю реакцію із версією слідства/обвинувачення та робить хибний висновок про приховування інформації. Щоб уникнути подібних ситуацій, ми радимо поліграфологам власну версію респондента не ставити останньою.
Для того, щоб мінімізувати протидію під час досліджень, поліграфологи НАПУ під час тестів використовують декілька методик, що дає можливість отримати найбільш достовірні результати на ринку проведення досліджень із використанням поліграфа в Україні.
#напудіє
А ось підтвердження слів Дмитра Попова про те, що Методика виявлення прихованої інформації йде родом з росії та США. Наводимо уривки з підручника Варламова В.О. та Варламова Г.В. “Комп’ютерна детекція брехні”. Ті, хто знайомився з працями Тетяни Морозової, знайдуть багато спільного:
