Кількісна оцінка поліграм
На сьогоднішній день розроблено десятки різних алгоритмів, які дозволяють в ручному, автоматичному або комбінованому режимі проводити аналіз і кількісну оцінку даних, отриманих в ході тестування на поліграфі. Деякі з них використовуються спеціалістами в якості «secondopinion», інші – як стандартизована процедура для прийняття рішення по тесту в термінах DI/NDI.
Перша система стандартизованої бальної оцінки була розроблена К. Бакстером в 1963 році. У ній він запропонував кількісно оцінювати вираженість психофізіологічних реакцій, привласнюючи кожному незалежному фізіологічного параметру релевантного питання числові значення від – 3 до +3, після його порівняння з точно таким же параметром обраного фахівцем контрольного питання.
У «армійських» форматах ZCT, реакція на перевірочне питання завжди порівнюється з реакцією найбільш «сильного» контрольного питання, таким чином, цей підхід припускає деякий «виправдувальний» ухил. При наявності відносно вираженої реакції на перевірочне питання, спеціаліст порівнює її з реакцією менш «сильного» з двох сусідніх контрольних питань і навпаки. Можна припустити, що в першому випадку такий підхід сприяє «обвинувального», а в другому – «виправдувального» результату тесту. Ймовірно, що такий спосіб вибору контрольного питання надалі коригується нерівнозначними інтервалами кордонів прийняття рішень, але враховуючи, що К. Бакстер регулював ці «прикордонні» значення протягом багатьох років, подібна методика оцінки зон викликає суперечки серед фахівців досі.
В техніці Н. Гордона, в залежності від пред’явлення, реакції на перевірочне питання порівнюються як з реакціями на попереднє, так і на наступне контрольне питання. Такий «комбінований» підхід робить процес прийняття рішення по тесту більш збалансованим, не спотворюючи кінцевий результат ні в ту, ні в іншу сторону.
Крім проблеми, пов’язаної з вибором «потрібного» для порівняння контрольного питання, необхідно враховувати, що деяким популярним серед фахівців систем числової оцінки, зокрема UNSS, притаманний певний консерватизм, особливо при оцінці каналу дихальної активності. Наприклад, B. Bellatal. (1999) вивчили вибірку з 50 досліджень, в яких було використано 450 числових оцінок.
Вони проаналізували розподіл балів за респіраторному каналу і в результаті виявилося, що оцінка «0» була присвоєна приблизно в 75% випадків від загальної кількості оцінок, бали ±1 були присвоєні в 20%, а ± 2 менше, ніж 5% випадків. Приблизно таке ж відсоткове співвідношення, крім оцінки ± 2, було зафіксовано і по каналу периферичної вазомоторної активності.
Виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок, що:
а) кількісне визначення вираженості психофізіологічної реакції цілком і повністю залишається прерогативою спеціаліста;
б) деяким системам числової оцінки фізіологічних даних, притаманний певний «консерватизм», зокрема, при аналізі реакцій за допомогою дихальної активності;
в) в залежності від обраного тестового формату застосовуються різні підходи до вибору контрольного питання для його порівняння з відповідним стимулом.
Враховуючи всі ці відмінності, неважко уявити, що аналізуючи одні і ті ж поліграми, фахівці можуть приходити до цілком протилежних висновків, притому, що всі вони використовують ту або іншу систему кількісної оцінки.
Горизонтальна система оцінки
Пошук шляхів вирішення зазначених проблем в кінцевому підсумку привів до створення системи горизонтальної оцінки поліграм. Ця система обрахунку була розроблена в Academy for ScientificI nvestigative Training (OSS) Н. Гордоном і Ф. Кочетти в 1981р. Основна перевага HSS перед іншими методами кількісної оцінки полягає в тому, що її алгоритм працює незалежно від розуміння того, які зміни і чому відбуваються в досліджуваному фізіологічному параметрі, т. к. для оцінки вираженості реакції використовуються об’єктивні математичні рівняння, які повністю виключають суб’єктивізм спеціаліста в питанні її кількісної оцінки. Оскільки фахівці застосовують один і той же алгоритм, надійність інтерпретації однієї й тієї ж поліграми між ними різко зростає. Яких-небудь додаткових, спеціальних знань фахівця при застосуванні горизонтальної системи оцінки не потрібно.
Канал дихальної активності (КДА)
Н. Гордон вважає, що методика інтерпретації психофізіологічних реакцій в цьому каналі повинна відображати динаміку зміни двох основних показників, а саме:
– амплітуди дихальних циклів (PS);
– тривалості дихальних циклів (PD).
Отже, ці два показники повинні відображати всі основні зміни, які фахівець може спостерігати в КДА.
(PS + PD) = R
У 1997 році Е. Коен (Ізраїль) запропонував просте математичне рівняння для розрахунку вираженості реакції в цьому фізіологічному каналі:
A1…A4 – значення амплітуд перших 4-х дихальних циклів після відповіді випробуваного;
Т1…Т4– тривалість перших 4-х дихальних циклів після відповіді випробуваного.
Таким чином, для одержання кількісного показника досліджуваної реакції необхідно тривалість чотирьох дихальних циклів розділити на суму амплітуд оцінюваної реакції. Чим більше це число, тим сильніша реакція.
Канал електродермальної активності (ЕДА)
Обчислення по каналу ЕДА полягають у множенні числового значення амплітуди на величину тривалості реакції. Амплітуда реакції визначається прямою лінією, що проходить від найвищої вершини (піку) до базової лінії. Тривалість реакції встановлюється шляхом вимірювання довжини прямої лінії, проведеної від початку реакції до точки її перетину з низхідним графіком ЕДА в автоматичному режимі. Числове значення, отримане в результаті множення цих величин, що відображає зміну відразу двох параметрів: амплітуди і тривалості реакції.
R = A2×T
Таким чином, чим більше це число, тим сильніша реакція.
Канал серцево-судинної активності (ВСА)
Наявність будь-яких змін у цьому каналі встановлюється з допомогою прямої лінії (t = 20 сек.) з нижньої частини підстави графіка на початку питання. Від цієї лінії проводиться вимірювання відносної величини підйому базової лінії в одних і тих же умовних одиницях.
Чим більше виміряне число, тим сильніша реакція. Провівши подібні розрахунки для всіх контрольних і релевантних питань тесту, фахівець отримає об’єктивну кількісну оцінку реакцій по кожному з зареєстрованих фізіологічних каналів.
При такому підході, який-небудь «суб’єктивізм» в оцінці «сили» реакції на те чи інше питання тесту, відсутній. По завершенню етапу кількісної оцінки спеціаліст «вибудовує» реакції у вигляді ієрархічного ланцюжка: від «найбільшої» реакції до «найменшої». Створення таких ієрархічних послідовностей знімає іншу проблему – суб’єктивність вибору контрольного питання.
Структура базового формату UZCT / IZCT складається з трьох запитань порівняння і трьох перевірочних питань, тобто в загальній складності шість реакцій, які порівнюються між собою по кожному фізіологічному параметру. Найбільш вираженій реакції в грудному каналі дихання спеціаліст присвоює 6 балів, наступного за вираженості реакції в цьому ж каналі присвоюється 5 балів, 4 бали і т. д. Найменш вираженій з них, присвоюється 1 бал. У ситуації, коли реакції на стимули з досліджуваного параметру приблизно рівні, проводиться усереднення числових оцінок по цих позиціях. Наприклад, найбільш вираженій реакції по якому-небудь параметру присвоєно 6 балів. Двом іншим, менш вираженим реакціям, які «конкурують» між собою, повинно бути присвоєно 5 і 4 бали, але оскільки ці значення усереднюються (4+5) ÷ 2, то кожній з них присвоюється по 4,5 бали. Аналогічно проводиться ранжування реакцій в каналі черевного дихання, електродермальної активності і кардіоканалі. Присвоєні ранги по грудному і черевному каналах дихання також усереднюються і до цього значення додаються бали, визначені в каналі серцево-судинної активності і ЕДА. Таким чином, фахівець отримує загальну оцінку по кожному контрольному і релевантному питанню. Далі, до цієї результуючої оцінки присвоюється певний знак:
«плюс» – якщо це питання порівняння;
«мінус» – якщо це перевірочне питання.
Потім спеціаліст порівнює підсумкове числове значення кожного перевірочного питання з аналогічним значенням контрольного питання, відповідно до правил оцінки даного формату. Отримана різниця в рахунку і є остаточною кількісною оцінкою досліджуваного перевірочного питання.
На практиці, цей процес виглядає наступним чином:
Амплітуда підйому
Для «армійських» форматів, MGQT і т. п.
Щоб остаточний внесок кожного з контрольованих параметрів не перевищував 1/3
GordonN., Fleisher W., Effectiveness of the Integrated Zone Comparison Technique with Various Scoring Systems in a Mock Crime Experiment by Students, European Polygraph, V. 6, 2012
У разі одноаспектного формату ZCT, фахівець може об’єднати підсумкові оцінки всіх релевантних питань для отримання остаточного результату.
Формати, відмінні від «зонних» тестів, наприклад техніки Ріда, Артера, MGQT, містять чотири перевірочних і два контрольні питання різної «ваги». Як і в попередньому випадку, ранжування стимулів виконується окремо для кожного каналу. Якщо використовувалися обидва канали дихання, то їх ранги по кожному стимулу усереднюються, а потім складаються з присвоєними балами по каналу серцево-судинної активності і ЕДА. Як і раніше, числовою оцінкою питання порівняння присвоюється знак «плюс», а балам релевантного питання знак «мінус».
Остаточна кількісна оцінка перевірочного питання являє собою різницю між підсумковими значеннями релевантного і самого «сильного» з двох сусідніх контрольних питань.
Наприклад, якщо у тестовому форматі MGQT, у перевірочного питання R1
загальна оцінка дорівнює -15, а в «сусідніх» питань порівняння C1 і С2 +5 і +9 балів відповідно, порівняно підлягає пара R1C2 , оскільки у останнього загальний бал вище.
Рис. 2. Структура MGQT (Utah)
I – SR – N1 -C1 – R1 – R2 – C2 -R3 – R4 – C3– N2
Таким чином, підсумкова оцінка перевірочного питання R1 дорівнює: 9 – 15= -6. Далі фахівець повинен виконати той же самий процес щодо перевірочного питання R2, а потім, по тому ж алгоритму порівняти перевірочні питання R3 R4 з найбільш «сильних» контрольним питанням цієї зони – З3 (+14). Оскільки перевірочні питання в подібних форматах спрямовані на рішення неоднорідних задач, їх підсумкові оцінки «об’єднання» не підлягають.
Оцінка результатів
В рамках одного пред’явлення, кордонами прийняття рішення для кожного перевірочного питання, приймаються числові значення ±1,5.
Для трьох пред’явлень тісту межі прийняття рішення по кожному релевантному питанню складуть ±4,5. Іншими словами, якщо загальна сума балів по досліджуваному перевірочному питанню в трьох пред’явлених тестах складе +4,5 або більше, випробуваний визнається «правдивим». Якщо результат -4,5 або менше, перевіряється і визнається «брехливим». Всі інші числові значення вказують на невизначений результат. Для прийняття рішення в одноаспектному тесті з трьома перевірочними питаннями необхідно, щоб сума підсумкових значень за релевантними питаннями перебувала поза інтервалом ±12, а у форматі з двома однорідними релевантними питаннями ±8.
Досить корисним для фахівця є розрахунок відносних показників вираженості реакцій по кожному контрольному або релевантному питанню тесту. Ці показники розраховуються шляхом ділення загальної кількісної оцінки досліджуваного питання на максимально можливу числову оцінку, яка потенційно могла бути присвоєна цьому стимулу по всім фізіологічним параметрам.
Висновок
HSS являє собою логічно обґрунтовану, «універсальну» систему оцінки фізіологічних параметрів з чіткими критеріями прийняття рішення з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного формату. Система горизонтальної оцінки дозволяє фахівцю провести об’єктивний аналіз поліграм, уникаючи деякої упередженості при присвоєнні числових оцінок фізіологічними показниками і додаткових труднощів у визначенні «сильного» або «слабкого» контрольного питання.
Автор: Геннадій Александрук, ст. поліграфолог Ліпецкого ЦОДИ