Президент, якому не можна вірити: короткий курс поліграфічного цинізму Тетяни Морозової

Є речі, які в професійній спільноті вважаються смертним гріхом.
Наприклад — спочатку написати підручник, а потім публічно плюнути на власні ж слова.
Особливо якщо ти — президент галузевої асоціації.

президент ВАП Тетяна Морозова, яка увійшла в історію геноцидом членів професійної спільноти і постійними фейками

Саме це і демонструє Тетяна Морозова — президент ВАП, яка, схоже, сприймає стандарти не як правила, а як декоративний елемент для книжкових полиць.


Генератор «професійної оптимізації» або як зникли 418 поліграфологів

Почнемо з простого факту:
кількість членів ВАП в 2025 році зменшилась з 715 до 297 осіб.

Можна, звісно, назвати це «реформою».
Можна — «очищенням».
А можна чесно: масовим усуненням людей заради зручного переобрання.

Коли професійна асоціація втрачає понад половину членів — це вже не розвиток.
Це геноцид спільноти, замаскований під управлінські рішення.

Детально тут: https://polygraph.ua/genocid-vap/

Але справжній цинізм починається далі.


Підручник проти реальності: Морозова 2019 vs Морозова 2024 vs Морозова 2025

У 2019 році Тетяна Морозова у власному підручнику «Поліграфологія» (стор. 81) пише дослівно:

«…кожна із груп складалася із 22–24 осіб, тобто такої надмірно великої кількості слухачів, яка не передбачена жодними стандартами, в тому числі американськими стандартами ASTM.

За такої кількості слухачів в аудиторії… якісна підготовка поліграфологів неможлива».

Чітко.
Категорично.
Без альтернативних трактувань.

Це не блог.
Не фейсбук-пост.
Це підручник.

Випуск на курсах поліграфологів ВАП в 2024 році.

23 учні на фото. 

І так, вишенька на цьому фальшивому торті — на фото красується постер з поліграфом Rubicon. Тим самим Rubicon, який у 2024 році Тетяна Морозова активно піарила, носила на руках, називала «найкращим на ринку» і мало не хрестила святою водою. Чому саме Rubicon? Звісно ж, виключно з наукових міркувань. Ну а те, що, за словами самих учасників ринку, з кожного поліграфа, проданого її учням, вона отримувала близько 15 000 грн, — це, безумовно, просто прикрий збіг обставин. Нічого особистого. Лише «любов до стандартів». Але сталося страшне. Rubicon у неї забрали. Продажі перекрили. Годівницю зачинили. І — о диво! — разом із цим раптово зникли розмови про “найкращий поліграф у світі”. Замість цього на сцену вийшов новий фаворит — Axciton. Тепер саме він «правильний», «еталонний», «відповідає стандартам» і, напевно, ще й «духовно близький». Послідовність? Принциповість? Стабільність експертної позиції? Ні, не чули. Але не хвилюйтесь — про це буде інша серія. Окрема історія. Про фейки, перевзування в повітрі та дивовижну здатність «наукових поглядів» змінюватися синхронно з джерелами доходу. Продовження, як то кажуть, буде.

А тепер — 2025 рік.
Курси поліграфологів під керівництвом тієї ж Тетяни Морозової.
23 слухачі в групі.

Не 12.
Не 14.
Не «виключний випадок».
Рівно та цифра, яку вона сама назвала неприйнятною і неякісною.

Наука — для інших. Бізнес — для себе

Отут і виникає ключове питання:
коли саме Морозова брехала?

  • У 2019 році — коли писала, що при 22–24 слухачах навчання неможливе?

  • Чи у 2024 – коли випустила 23 “якісно підготовлених” поліграфологів?
  • Чи у 2025 — коли з тією ж кількістю людей продає «якісну підготовку»?

Бо всі твердження одночасно правдивими бути не можуть.

І якщо стандарти ASTM — це аргумент лише тоді, коли зручно бити конкурентів,
а не коли треба рахувати власний прибуток —
то це вже не наука.

Це комерційна гнучкість із нульовою професійною гідністю.


Приниження професії під виглядом освіти

Поліграфолог — це не продавець курсів «вихідного дня».
Це фахівець, підготовка якого вимагає:

  • індивідуальної роботи,
  • практики,
  • контролю якості,
  • відповідальності викладача.

Коли ж президент асоціації сама демонстративно порушує власні ж принципи,
вона принижує не слухачів —
вона принижує професію загалом.

Бо сигнал простий:

«Стандарти — це для книжок.
Реальність — це каса.»


Висновок, який не потребує поліграфа

Президенту ВАП Тетяні Морозовій не можна вірити не тому, що хтось її не любить.
А тому, що вона сама задокументувала власну несумісність зі своїми ж словами.

Коли між підручником і практикою — прірва,
це називається не розвиток.

Це називається цинізм.

І жоден поліграф тут уже не потрібен.