«Пам’ять людини — це найнадійніший сховище, де кожна подія залишає свій незмивний слід. На відміну від емоцій, які можна приховати, фізіологія організму завжди залишається непідкупна. Саме ця підвалина біологічної правди реалізується у Висновку.
Як офіційний документ, він не лише нотує відповіді, а демонструє впорядкований аналіз даних фізіології та експертне судження спеціаліста-поліграфолога стосовно того, наскільки відвертим був респондент у «діалозі зі власною пам’яттю».
Однак, аби зрозуміти, як саме відбувається процес трансформації фізіологічної правди в юридично значущий, слід детально поглянути на внутрішню архітектуру цього документа. Спочатку важливо усвідомити, що окрім чіткої структури, існують три «червоні лінії», які поліграфолог не повинен переступати при формуванні висновку. Бо дотримання цих етичних та методичних правил і визначає цінність самого документа, а їх порушення нівелює результати дослідження і робить висновок невалідним.
Тому насамперед:
Правило № 1: Ні — суб’єктивізму !
Поліграфолог не має права формувати висновки на основі власної інтуїції, симпатії чи антипатії до респондента. Натомість повинен базуватися виключно на стійких, виражених психофізіологічних реакціях, зафіксованих датчиками.
Правило № 2: Ні — медичним діагнозам!
Пам’ятаємо, що поліграфолог аналізує реакції пам’яті, а не встановлює медичні чи психіатричні діагнози.
Правило № 3: Ні — абсолютній істині!
Жоден фаховий висновок не може стверджувати про «100% правду» як неспростовний факт. А у висновку обов’язково зазначається, що результати мають ймовірнісний характер.
Тепер ми можемо перейти до детального розбору «скелета» документа. Щоб висновок мав юридичну та методичну силу, він повинен бути структурований за певним алгоритмом.
Спираючись на загальноприйняті стандарти та зразок Висновку за результатами дослідження з використанням поліграфа за стандартами Національної асоціації поліграфологів України (НАПУ),його можна розбити на преамбулу та 5 основних розділів.
Преамбула
Вона вважається «паспортом» дослідження. На цій сторінці зазначається все, що дозволяє легітимізувати процес . А саме:
- назва документу «ВИСНОВОК за результатами дослідження з використанням поліграфа»;
- дані про місце і дату формування документу ;
- ПІБ респондента (професійний стандарт передбачає наявність також фотокартки особи, що унеможливлює підміну суб’єкта дослідження);
- предмет дослідження ( скринінг, службове розслідування);
- замовник дослідження;
- дата дослідження;
- місце дослідження;
- дані про поліграфолога: прізвище, членство у професійних об’єднаннях (наприклад НАПУ) та реквізити документів про кваліфікацію;
- обладнання: повна назва (наприклад, «Рубікон»), його серійний номер та підтвердження відповідності ДСТУ
- методика, що використовувалася.
Отож, як бачимо, така деталізація в преамбулі є запорукою прозорості та високої якості дослідження. Якщо хоча б один із цих пунктів відсутній або вказаний некоректно, це може бути підставоюдля сумнівів у професійній компетентності фахівця та методичній достовірності наданого Висновку.
РОЗДІЛ 1. Загальні питання організації та проведення дослідження
У цьому розділі Висновку фіксуються «правила гри», які забезпечують гуманність та наукову валідність тестування. Без належного дотримання цих пунктів результати поліграфа можуть бути легко оскаржені, оскільки порушується базовий принцип — повага до прав людини.
Ключових аспектами цього розділу є:
- Принцип вільної волі або Добровільна згода . Адже це фіксація того, що респондент власноруч підписав заяву, на його не чинився психологічний чи фізичний тиск, і участь є свідомим рішенням.
- Мовний місток або лінгвістична валідність. Бо критично важливо, щоб респондент розумів кожне слово в питанні без найменших сумнівів чи труднощів із перекладом. Брак розуміння суті питання може спровокувати «хибну» фізіологічну реакцію. А проведення дослідження мовою, якою респондент володіє вільно, гарантує чистоту отриманих поліграм. Це виключає так званий «шум» у реакціях, що виникає, коли мозок змушений додатково аналізувати іноземну лексику.
Отже, як вже зрозуміли, інформація у цьому розділі вказує на те, що респондент перебував у адекватному стані, розумів суть того, що відбувається, і дав офіційний дозвіл на «діалог» зі своєю пам’яттю.
РОЗДІЛ 2. Хід дослідження
У цьому розділі описується кожен крок поліграфолога, щоб підтвердити цілісність дослідження та високий ступінь довіри. Зокрема:
1.Про проведення передтестової бесіди, що передбачає детальне обговорення змісту запитань.
Це дозволяє нівелювати «фактор раптовості» та зайву тривожність респондента.
2. Про оцінку психофізіологічного стану.
У цьому блоці описується готовність організму до тестування, самопочуття респондента, наявність скарг на здоров’я, тривалість сну напередодні, вживання ліків або стимуляторів.
3. Про технічне забезпечення та реєстрація показників. Обов’язковим є опис та конфігурація інструментарію, що використовувався для збору даних.
Уся описана робота у розділі 3 є гарантією чистоти дослідження. Вона свідчить, що поліграфолог створив оптимальні умови для роботи: респондент був підготовлений, обладнання функціонувало коректно, а методологія відповідала вимогам професійної спільноти.
РОЗДІЛ 4. Висновки
У цьому блоці поліграфолог підсумовує результати, базуючись на отриманих психофізіологічних реакціях. Важливо зазначити, що на початку розділу обов’язково фіксуються параметри, які підтверджують валідність тесту : висока контактність особи, відсутність спроб навмисної протидії та стабільний стан нервової системи в межах норми.
Самі результати тестування формулюються максимально конкретно, застосовуючи термін «достовірність показань». Специфікою якісного висновку є поєднання об’єктивних даних поліграфа з вербальними зізнаннями респондента. Якщо він під час бесіди повідомляє про додаткові факти зі свого минулого (наприклад, поодиноке вживання наркотиків багато років тому чи дрібні крадіжки), фахівець вписує це у текст як уточнення. Це дає ефект повної відкритості: замовник бачить не лише сухі відповіді «так/ні», а й реальний контекст життя людини, що значно підвищує рівень довіри до всього дослідження.
Таким чином,для замовника такий розділ є зручним інструментом, оскільки він структурований за тематичними блоками ризиків — від професійної чесності та кримінальних зв’язків до побутових звичок на робочому місці. Чіткість формулювань впливає на швидкість прийняти рішення щодо безпеки чи найму, розуміючи, де людина була повністю щирою, а які зони ризику залишилися чистими.
РОЗДІЛ 5. Інформація методичного характеру. Наукові основи
П’ятий розділ висновку є науково-методичним обґрунтуванням всієї процедури, що перетворює звіт на офіційний експертний документ. Основна його мета — пояснити замовнику та будь-якій перевіряючій стороні, на яких саме біологічних та психологічних законах базується тестування. Чітко визначається, що об’єктом дослідження є пам’ять респондента, а предметом — його несвідомі реакції на конкретні стимули.
Також тут остаточно фіксується повний перелік зареєстрованих показників (дихання, КГР, ФПГ, тиск, тремор), що підкреслює комплексність аналізу. Важливою рисою розділу є дисклеймер про імовірнісний характер результатів, що відповідає етичним нормам і вказує на необхідність розглядати висновок у сукупності з іншими доказами.
Кінець документа — це його юридична та професійна завіреність. У фіналі обов’язково вказуються:
– Статус спеціаліста: повна посада або форма діяльності (наприклад, фізична особа-підприємець).
– Прізвище та ініціали: власноручний підпис поліграфолога.
– Печатка: за наявності (для ФОП або організації), що надає документу офіційного статусу.
ЗРАЗОК ВИСНОВКУ
ЗРАЗОК ВИСНОВКУ НАПУ_український
Статтю підготувала
Член Національної асоціації поліграфологів Україні
Зоряна САМЧУК
