ПОЛІГРАФНІ ЕКСПЕРТИЗИ – ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ? | Всеукраїнська Асоціація Поліграфологів (ВАП)

Доктор медичних наук, професор,

почесний академік Національної

академії педагогічних наук України,

заслужений діяч науки і техніки України

О.М. МОРОЗОВ

У 2023 році відбулася пам’ятна дата – минуло 25 років після того, як Україна зробила впевнені кроки в напрямку впровадження поліграфних досліджень і розвитку власної поліграфологічної школи. За цей період створено найбільшу за чисельністю в Європі і найефективнішу за практичними, навчальними і науковими результатами Всеукраїнську асоціацію поліграфологів (ВАП).

Асоціація налічує 550 поліграфологів, серед яких кандидати і доктори наук, доценти, старші наукові співробітники, професори, цивільні і військові, представники Збройних сил, спецслужб, правоохоронних органів. ВАП пишається своїми неперевершеними професіоналами-практиками, які щоденною ефективною працею зміцнюють українську державу. Під час воєнного стану вони стали нездоланним бар’єром для шпигунів, зрадників та іншого злочинного елементу. ВАП продовжує рости і розвиватися.

У асоціації на постійної основі у співпраці з вишами України та згідно діючого законодавства України налагоджено підготовку кадрів. Рівень підготовки поліграфологів відповідає найвищім стандартам і, головне, жорстким і конкретним потребам практики. Буквально на другий день після завершення навчання випускники ВАП здатні проводити результативні поліграфні дослідження високої складності.

Що стосується наукової і видавничої діяльності ВАП, то тут регулярно звучить слово «уперше»: перша відомча інструкція з використання поліграфа, перший атлас поліграм, перша монографія з використання поліграфа в кадровій роботі, перший підручник «Поліграфологія».

В інтересах держави за організаційної, практичної, методичної допомоги і наукового супроводження ВАП здійснюються поліграфні дослідження, які за складністю, масовістю і результативністю не мають аналогів у світі.

У ВАП розвиваються найбільш ефективні методологічні підходи і конкретні методики поліграфних досліджень у тому числі в напрямку поліграфних експертиз.

ВАП став рушієм і уособленням прогресивної ефективної української поліграфології. Україна входить в коло країн, де різнобічні поліграфні дослідження зайняли важливе місце, відповідне їх реальним можливостям. Завдяки ВАП Україна зайняла достойне місце у вузькому колі членів клубу країн з розвинутими школами ефективної поліграфології. Досить позитивно виглядають перспективи подальшого кількісного і якісного зростання української поліграфологічної школи.

Водночас, бурхливе зростання української поліграфології природним чином зіткнулося з низкою «проблем росту». Поруч з науково обґрунтованим і практично ефективним магістральним шляхом розвитку української поліграфології з’явилися окремі відгалуження, які відображають суб’єктивні, меркантильні і, часто-густо, непрофесійні погляди їх творців і адептів. Негативну роль відіграють й окремі особи, які в силу різних причин, недружньо ставляться до української поліграфології. В основному це особи, які мало займаються реальною поліграфологією і тому мають багато часу на ведення підкилимної боротьби, намагаючись захопити панівні позиції в український поліграфології. Інколи члени цих угрупувань об’єднують свої зусилля, наприклад, під час проштовхування різноманітних шкідницьких правових актів, що повинні регламентувати діяльність поліграфологів. Інколи, через власний інтерес та із застосуванням адміністративного ресурсу, проштовхують утричі дорожчі поліграфи, які не вирізняються жодними перевагами. При цьому вони притримуються дивовижної позиції, що на поліграфи не повинен розповсюджуватися Державний стандарт України. Інколи вони готові виготовляти на чиєсь замовлення або підписувати сфабриковані висновки щодо обстежуваних осіб, навчати протидії поліграфу і тоді їхня діяльність набуває кримінального характеру. Більшість наведених проявів відноситься до компетенції правоохоронних органів та спецслужб, однак, сподівання на їх втручання видаються марними, бо вони самі досить часто є просякнутими «поліграфологами» означених вище категорій.

Такі відхилення, як правило, є результатом низької, інколи карикатурної, професійної підготовки. Аматорство породжує помилкові уявлення та опортунізм. Не маючи жодного бажання навчатися опортуністи тривалий час борються проти необхідності ґрунтовної професійної підготовки та засвідчення такої підготовки документами державного зразка. Не володіючи в належному обсязі професійною мовою, вони можуть недоречно використовувати визначення і терміни, як, наприклад, мантри про «ВАЛІДНІСТЬ» поліграфних методик.

Детально про “ВАЛІДНІСТЬ” за посиланням:

ВАЛІДНІСТЬ МЕТОДИК ТА МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ВИКОРИСТАННЯ ПОЛІГРАФА

Сьогодні справа опустилася на рівень боротьби з усталеною системою міжнародних і внутрішніх українських наукових понять і термінів. Так, аксіомою є те, що поліграфні експертизи відносяться до психологічних експертиз і проводяться вони психологами-поліграфологами. Опортуністи від поліграфології у своїх публікаціях, звертаючи увагу більше на звукову, а не на змістовну складову слів, називають поліграфні експертизи психофізіологічними експертизами. Свою «правоту» вони намагаються довести не тільки хаотичною нестримною активністю, незліченними публікаціями та використовуючи адміністративний ресурс, а й залученням «авторитетів», в основному юридичних, які часто поліграфа на очі не бачили, але мають що сказати.

Розмивання термінології і системи понять будь-якої галузі діяльності людини у короткій час приводить до її руйнування. Коли в одній країні геморой буде означати кровотечу з прямої кишки, а у іншій країні – носову кровотечу, що може стати результатом діяльності лікарів-опортуністів, то у медицині почнеться Вавилонська вежа і Бедлам. Французький математик ХVІІІ сторіччя Рене Декарт так висловився відносно точності і значення понять і термінів: «Узгодьте поняття і позбавтеся непорозумінь».

Розглянемо цю термінологічну колізію, яка насправді існує виключно в середовищі опортуністів, їх адептів і покровителів. Тут доцільним виглядає навести декілька теоретичних рядків щодо термінів і понять бо, як відомо, нема нічого практичніше доброї теорії.

Будь-якому явищу природи, у тому числі і людського суспільства, що підлягає вивченню, повинна бути, перш за все, дана дефініція, тобто необхідно надати його визначення. Визначити явище – це чітко позначити його межі і, тим самим, окреслити те коло, усередині якого виявиться максимально можлива множина різновидів причин, особливостей розвитку, проявів і закінчень, що утворюють це явище. Визначити явище – це чітко позначити предмет дослідження. Визначення – це стисле, зрозуміле й, одночасно, ємкісне словесне позначення основної суті і головних відмітних ознак цілісного явища або предмету. Визначення бувають різних типів: нормальне, реальне, номінальне, контекстуальне, рекурсивне й індуктивне. Нормальне визначення – це формулювання рівності, де ліворуч вказується явище або предмет, а праворуч – визначальний значеннєвий рядок виключно зрозумілих термінів. Реальне визначення – це уточнення змісту явища або предмету розгляду з однозначною характеристикою. Номінальне визначення – це встановлення змісту явища або предмету за допомогою слів відомого значення. Контекстуальне визначення – залучення основних відмінних характеристик явища або предмета в контекст знайомого значеннєвого ряду, що характеризує інше відоме явище або предмет.

Рекурсивне й індуктивне визначення – це введення в обговорення нового явища або предмету шляхом опису у відомих виразах того, як його одержати, організувати або побудувати. Крім того, визначення можуть носити відтінок, характерний для тієї чи іншої галузі знань або діяльності (наприклад, політичний, медичний, юридичний, військовий), віддавати пріоритет причині виникнення, механізму розвитку, особливостям прояву, варіантам закінчення та його наслідкам. Визначати явище завжди слід у загальновідомих і загальноприйнятих термінах, що використовуються в середовищі спеціалістів і не припускають різноманітного тлумачення.

Термін – це аксіома й абетка науки.

Необхідно використовувати такі терміни, які знайомі і зрозумілі професіоналам у будь-якому куточку земної кулі та, навіть можна сказати, у будь-якому куточку всесвіту, де існує розум. Терміни, утім як і визначення, повинні бути так само прості і зрозумілі, як «1+1=2». За традицією, що склалася у світовому науковому середовищі, термінологічні позначення створюються латинською або грецькою мовами. Термін – це елементарна частка наукової мови. Як правило, у тих або інших галузях науки існує узгоджений і затверджений перелік термінів, що найбільше вживаються в цій науковій галузі. Якщо виникає необхідність у використанні нових термінів, то поява кожного з них повинна бути науково обґрунтованою і кожний із нових термінів повинен одержати чіткий опис, тобто його зміст повинен бути чітко і переконливо розтлумачений.

Однією з найбільш розвинутих у термінологічному відношенні наук є медицина. Наприклад, у психіатрії існують так звані глосарії, у яких чітко розтлумачені терміни, що використовуються в цій галузі медицини. Наявність глосаріїв дозволяє без труднощів розуміти один одного підготовленим фахівцям із різних міст і країн як при безпосередньому спілкуванні, так і при спілкуванні за допомогою книг, наукових статей, у Інтернеті. Знання термінології і визначень, що стосуються явищ і предметів, які вивчаються, є основою професійності і фахової культури спеціаліста. Крім того, ступінь розробки визначень і термінологічної бази характеризує рівень розвитку даної галузі науки.

Озброєні теорією повернемося до основного питання: поліграфні експертизи це психологічні чи психофізіологічні експертизи?

У класичній поліграфології, в тому числі український, яка стоїть на науковому ґрунті, вважається, що поліграфні експертизи відносяться до психологічних експертиз. Діячі-опортуністи від поліграфології та їх адепти вважають, що поліграфні експертизи відносяться до психофізіологічних експертиз.

Нагадаймо, що під час поліграфного дослідження респонденту надаються вербальні та/або візуальні психологічні стимули, які викликають фізіологічну відповідь, котра фіксується поліграфом у вигляді кривих, що аналізуються поліграфологом. Тобто стимул – психологічний, відповідь – фізіологічна. Мабуть саме це опортуністи вважають підставою для вживання терміну «психофізіологічна» експертиза, орієнтуючись виключно на звукову складову слів «психологія» і «фізіологія» та механічно об’єднують їх в одне слово.

Реалії дещо інакші. Світова, в тому числі українська, наука, практика і юриспруденція давно мають усталений глосарій понять і термінів щодо психології та психофізіології. Ця термінологія є науково обґрунтованою, перевіреною практикою і юридично закріпленою. Якщо навіть розглядати питання, винесене до заголовку статті формально, то мінімальні, тим паче, необґрунтовані зміни у визначеннях потягнуть за собою тектонічні зсуви термінології, понять, в тому числі, в суміжних дисциплінах, законодавстві та відомчих інструкціях. Якщо ж розглядати справу за змістом, то питання виглядає наступним чином.

Психофізіологія – це наука про фізіологічні взаємозв’язки тіла і мозку людини. Саме фізіологічні зв’язки.

У статті 5 Закону України «Про охорону праці» (від 14 жовтня 1992 року № 2695-ХІІ) зазначено: до виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи.

Психофізіологічна експертиза – спрямована на оцінку саме фізіологічних можливостей центральної нервової системи та організму працівника та їх відповідності праці підвищеної небезпеки, яку він виконує.

Психофізіологічну експертизу проводять сертифіковані спеціалісти, а саме лікар-психофізіолог і фахівець-психофізіолог, які пройшли перепідготовку з психофізіології, навчання та перевірку знань в Центрі психофізіологічної експертизи працівників.

У залежності від професії під час психофізіологічної експертизи перевіряються значущі психофізіологічні показники. Наприклад: сенсомоторні реакції, увага та швидкість її переключення, зорова та слухова пам’ять, втомлюваність тощо. Таким чином стає очевидним, що психофізіологічна експертиза передбачає наявність стимулів фізіологічного змісту, спрямованих на центральну нервову систему з метою отримання від нервової системи та організму відповіді також фізіологічного змісту. Такі відповіді мають самостійний зміст бо несуть інформацію щодо характеристики конкретної елементарної фізіологічної реакції.

Психофізіологічна експертиза завжди здійснюється стандартними, тобто незмінними ні на йоту, тестами.

Психологічна експертиза – це один з видів експертиз у формі застосування спеціальних психологічних знань для виявлення науково обґрунтованої інформації психологічного змісту щодо питань, які поставлені на вирішення експерту, не тільки для констатації фактів, а й проведення їх аналізу з оцінкою виявленої інформації з урахуванням індивідуальних особливостей психічної діяльності підекспертної особи. Під час проведення поліграфної експертизи підекспертній особі пред’являються стимули психологічного змісту, які викликають фізіологічні реакції за умови значущості для підекспертної особи змісту психологічного стимулу. Отримані фізіологічні реакції не мають самостійного змісту і стають значущими виключно під час співставлення з психологічним стимулом. Під час поліграфної експертизи мета полягає, наприклад, у виявленні прихованої інформації, а не окремого фізіологічного показника, наприклад, втомлюваності.

Поліграфна експертиза завжди здійснюється за тестами, спеціально розробленими для конкретного випадку.

Навіть такий далеко неповний аналіз питання показує, що називати поліграфну експертизу психофізіологічною некоректно. Можна також зауважити, що багато провідних психологів називають психофізіологію галуззю психології, що автоматично відносить поліграфні експертизи до ареалу психології. Все просто і давно зрозуміло – поліграфна експертиза є психологічною експертизою.

ЛІТЕРАТУРА

Дуткевич Т.В. Загальна психологія. – ВД «Сварог», 2020. – 388 с.
Ільїна Н.М., Мисник С.О. Загальна психологія: теорія та практикум. – Вид. «Університетська книга», 2014. – 352 с.
Мороз В.М. Фізіологія. – Вид. «Інста», 2019. – 392 с.
Гаврилькевич В.К., Кабашнюк В.О. Психофізіологія. – Вид. «Новий світ», 2020. – 200 с.
Милнер П. Физиологическая психология. – Изд. М., «МИР», 1973. – 648 с.
Морозова Т.Р. Полігрофологія: підручник / Харків: «Естет Принт», 2019. – 476 с.
Морозова Т.Р. Методика виявлення прихованої інформації у поліграфних дослідженнях : монографія / за наук. ред. О.М. Морозова. Київ : Алерта, 2023. 472 с.