Національна асоціація поліграфологів України (НАПУ) інформує про важливу подію для всієї професійної спільноти: в Україні офіційно прийнято професійний стандарт «Поліграфолог». Ми про це писали раніше:
Крім того, НАПУ стала експертом із врегулювання розбіжностей за цим стандартом, за що отримала подяку від Національного агентства кваліфікацій.
У професійному середовищі останнім часом з’явилися спроби трактувати Професійний стандарт «Поліграфолог» як документ, який нібито може “забороняти” дистанційне навчання або встановлювати єдину допустиму форму підготовки (наприклад, лише очно та лише в аудиторіях).
Офіційні відповіді державних органів, отримані НАПУ, та норми чинного законодавства демонструють інше: професійний стандарт за своєю природою не є нормативно-правовим актом і не може регулювати форми здобуття освіти. Такі питання врегульовуються виключно Законом України «Про освіту» та підзаконними актами в межах компетенції МОН.
Чому це важливо
Форма навчання — це не “деталь організації курсу”, а юридична категорія, яка впливає на:
-
доступність освіти в умовах воєнного стану;
-
можливість поєднувати навчання з роботою/службою;
-
рівність прав слухачів у різних регіонах;
-
законність діяльності освітніх і навчальних центрів.
Саме тому спроби підмінити закон положеннями професійного стандарту створюють ризики — і для здобувачів, і для провайдерів навчання, і для роботодавців.
1) Що таке професійний стандарт — і де його межі
Професійний стандарт у системі трудового права — це документ, який описує трудові функції, компетентності та вимоги до кваліфікації працівника. Він використовується як основа для:
-
формування професійних кваліфікацій;
-
розробки посадових інструкцій;
-
визначення вимог роботодавця до працівників.
Водночас принципово: професійний стандарт не є нормативно-правовим актом, а отже не може встановлювати загальнообов’язкові правила, подібні до законів чи урядових постанов.
Це підтверджує і позиція Національного агентства кваліфікацій у відповіді на запит НАПУ: законодавство не визначає професійний стандарт як нормативно-правовий акт, а порядок розроблення/введення профстандартів не передбачає їх державної реєстрації в Міністерстві юстиції України (як це є обов’язковим для нормативно-правового акту).
Висновок: професійний стандарт — про компетентності та вимоги до працівника, а не про “як саме навчати”.
2) Хто і де встановлює форми здобуття освіти
Форми здобуття освіти встановлює виключно Закон України «Про освіту».
Стаття 9 Закону визначає форми здобуття освіти (зокрема, очна, заочна, дистанційна, мережева, дуальна тощо) та прямо закріплює принципове право:
особа має право здобувати освіту в різних формах або поєднуючи їх.
Також закон встановлює, що:
-
застосування форм здобуття освіти для різних рівнів може визначатися лише спеціальними законами;
-
положення про форми затверджує центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки (МОН).
Висновок: жоден професійний стандарт не може “скасувати” або “звузити” форми, визначені законом.
3) Чому фраза “лише очно і лише в аудиторіях” не може бути обов’язковою нормою
У листі МОН, наданому НАПУ, згадується теза про те, що професійним стандартом нібито передбачена підготовка поліграфологів в очній формі та виключно в аудиторіях.
Однак у тому ж листі МОН наголошує на принципі автономії закладів вищої освіти: рішення щодо організації освітнього процесу, запровадження дистанційного/змішаного/аудиторного формату, індивідуальних графіків тощо належать до компетенції закладу в межах закону.
Ключове юридичне правило просте:
-
лист органу влади — це роз’яснення/позиція, але не норма права;
-
професійний стандарт — це документ про компетентності, але не закон;
-
закон має вищу юридичну силу, і саме він визначає форми освіти.
Висновок: навіть якщо десь записано “тільки очно”, це не може перекреслювати ст. 9 Закону України «Про освіту», яка гарантує різні форми здобуття освіти.
4) Що це означає для роботодавців, навчальних центрів і слухачів
Для роботодавців
Професійний стандарт можна використовувати:
-
щоб формувати вимоги до компетентностей;
-
для атестації, посадових інструкцій, оцінки кваліфікацій.
Але роботодавець не може вимагати “лише очну форму” як єдину законну, посилаючись лише на професійний стандарт.
Для закладів освіти та навчальних центрів
Професійний стандарт може бути орієнтиром щодо:
-
результатів навчання;
-
змісту компетентностей;
-
вимог до кваліфікації.
Проте форму здобуття освіти визначає закон, а організація освітнього процесу відбувається:
-
у межах Закону «Про освіту» та спеціальних законів,
-
з урахуванням нормативних актів МОН,
-
та принципу автономії ЗВО.
Для слухачів
Головне: право на різні форми здобуття освіти гарантоване законом. Це особливо важливо в умовах воєнного стану, релокації, служби, роботи та обмежень пересування.
Позиція НАПУ
НАПУ виступає за:
-
правову визначеність у регулюванні підготовки поліграфологів;
-
недопущення підміни норм закону положеннями документів іншої правової природи;
-
розвиток сучасної, доступної та якісної освіти з дотриманням законодавства України.
Професійний стандарт “Поліграфолог” має визначати компетентності фахівця, а не обмежувати форми здобуття освіти.
Форми освіти — це виключна компетенція Закону України «Про освіту».