Якісний професійний відбір – це питання, яким давно переймаються представники державних структур і приватні підприємці. Адже хороший, чесний і порядний працівник – це запорука успіху бізнесу та гарантія укріплення державності.
Свого часу перші психологічні тестування були запроваджені у ризиконебезпечних професіях, а саме: при відборі у правоохоронні органи, військові структури, спецслужби. Психодіагностику проводили для визначення рівня стресостійкості, наявності акцентуацій, схильності до суїциду тощо. Однак на сьогодні більшість із класичних психологічних тестів, які використовуються при профвідборі, застарілі, щодо них є безліч доступної інформації в інтернеті, а тому кандидату з високим рівнем інтелекту досить легко обійти їх. Окрім того, психологічні тести, покликані розкрити моральні якості людини, переважно є проективними, через що аналіз одержаних за їх допомогою результатів у значній мірі залежить від того, хто це робить. Саме тому потенційні роботодавці – як представники приватного, так і державного сектору все частіше під час кадрового відбору застосовують поліграф.
На фото предметно зображені всі канали найсучаснішого поліграфа з їх коротким описом
Кадрові скринінги є основним і наймасовішим видом поліграфних досліджень, що проводяться в Україні. Даний вид тестування вважається одним з найпростіших, найменш витратним за часом та людським ресурсом. Але не все так просто, як здається на перший погляд. Як і у випадку службового розслідування, розслідування злочину, при кадровому скринінгу результати поліграфної перевірки можуть значним чином вплинути на долю респондента. Саме через це поліграфолог повинен відноситися до проведення скринінгу відповідально, а не перетворювати їх у конвеєр.
Безпосередньо на якість дослідження із використанням поліграфу впливає рівень загальної освіти, підготовки за напрямком поліграфології, професійні навички поліграфолога, його досвід і методика, якою він користується.
На сьогодні в Україні немає стандартизованих методик, кожен поліграфолог обирає ту, яка йому більш подобається, а деякі з них створюють свій власний мікс методик. Поза тим не слід забувати, що кожна методика має свій алгоритм складання тестового опитувальника, свою форму передтестової бесіди, свою структуру проведення дослідження. Застосування мікс-методик дуже часто руйнує ті необхідні складові, які є важливими для правильного інтерпретування фізіологічних реакцій та встановлення істини.
Наразі зупинимось на методиці виявлення прихованої інформації, яка, на думку авторки, є найрезультативнішою не лише при розслідуванні злочинів чи перевірок приватного характеру, але й при кадрових скринінгах.
Тестуючи емоційно-лабільних, тривожних, інтелектуально розвинутих, здатних до антиципації (передбачення на основі аналізу) респондентів, поліграфологи нерідко зіштовхуються з виникненням у них реакції обурення чи переляку, асоціативних реакцій. При чому, якщо раніше такі реакції виникали на питання щодо досвіду вчинення крадіжок чи отримання неправомірної вигоди, то зараз їх можна отримати у виразно патріотично налаштованого громадянина при пред’явленні питання про державну зраду, співпрацю з країною-агресором. На питання про наркотичну чи алкогольну залежність може яскраво реагувати не лише наркоман чи алкоголік, але й людина, котра мала сусідів-наркоманів чи алкоголіків, які були загрозою для спокою і безпеки її та її родини. На питання про досвід суїциду – людина, котра сама не вчиняла спробу суїциду, але була свідком чийогось завершеного самогубства.
Якщо перед дослідженням потенційний роботодавець буде наголошувати емоційно вразливому, навіюваному респонденту, що для їх фірми дуже важливими є нерозголошення інформації, під час дослідження питання на цю тему можуть викликати у кандидата реакції переляку. При перевірці на співпрацю з конкурентами у респондента можуть виникати реакції на поставлені питання даного блоку не тому, що він працює на конкурентів, а тому, що півроку тому людину, яку звинуватили у такій співпраці, вигнали з роботи.
Відмежування істинних реакцій від реакцій переляку, навіяних реакцій дуже важливі для встановлення істини.
І тут постає питання: як можна перевірити та відмежувати всі ці реакції, щоб отримати достовірну інформацію щодо кандидата? Є низка підходів.
Наприклад, у методиці питань порівняння акцент робиться на поясненнях, роз’ясненнях респонденту, що ж означає кожне питання-стимул. Такі пояснення дуже близькі по суті до раціональної психотерапії, в основі якої лежить пояснення клієнту в чому, насправді, полягає суть його психологічних проблем. Ставка робиться на те, що людина все зрозуміє і скоректує своє ставлення до ситуації, якщо саму ситуацію змінити неможливо. Схожість підходів між МПП і раціональною психотерапією полягає не лише у поясненнях, але й у сприйнятті цих пояснень людиною: будь-який раціональний вплив розбивається об кригу емоцій і недовіри. Людина може на словах вже все зрозуміла, але між раціональним і емоційним все одно зберігається прірва.
Мій практичний досвід показує, що розмежування хибних і істинних реакцій, що в дійсності зумовлені реальним особистим життєвим досвідом респондента, можна зробити виключно тестами перевірки версій, які є однією зі складових методики виявлення прихованої інформації.
Використання тестів перевірки версій виключає будь-які навіювання та налаштування респондента на певні питання як до дослідження, так і під час передтестової бесіди. Все відбувається максимально чесно та прозоро, без маніпуляцій.
Тести перевірки версій унеможливлюють використання навідних питань, які можуть бути підставою для визнання висновку поліграфолога недійсним.
Використання у тесті питання, що відображає версію респондента, позитивно впливає на його емоційний стан, бо йому не доводиться обирати між поганим контрольним і ще гіршим релевантним питанням, у нього не виникає відчуття зреченості, адже його позиція враховується нарівні з позицією іншої сторони. Останнє чи не найбільше сприяє формуванню у респондента почуття довіри до спеціаліста, налагодженню діалогу і, як наслідок, проведенню якісного та результативного тестування.
Враховуючи, що під час проведення кадрового скринінгу дуже часто доводиться більш детально розбирати певні питання, МВПІ з цією метою підходить краще за все.
Порівнюючи МВПІ з іншими методиками, на думку приходить проведення паралелі між МРТ та рентгеном. Так, МРТ вимагає більше часу та людського ресурсу, коштує дорожче, але і результат дає більш точний. Звісно, певні хвороби можна виявити і рентгеном, але у нестандартних і непростих випадках доводиться все ж таки обирати МРТ.
Незалежно від того, якою методикою працює спеціаліст, необхідно пам’ятати, що головна задача поліграфолога – це встановлення правди, а не формальність та економія часу. Всьому є межа, в тому числі кількості респондентів, котрих можна якісно протестувати за день.
Керівник Представництва ВАП в Одеській області
Діана Щербина
