Дослідження із застосуванням поліграфа – це складна процедура, яка поєднує технічні засоби з психофізіологічним аналізом реакцій людини.
Тест на поліграфі / дослідження із застосуванням поліграфа
У такому контексті питання конфіденційності та захисту інформації набуває особливого значення, адже йдеться про глибоко особисті дані, які стосуються подій, спогадів і навіть інтимних аспектів життя респондента. Без чітких принципів захисту довіра до всього процесу могла б бути підірвана, а права людини порушені. Саме тому в базовій методичній інформації чітко прописано, що дослідження із застосуванням поліграфа ґрунтується на засадах законності, дотримання прав і свобод людини, а також обов’язкової конфіденційності всіх отриманих відомостей.
Одним із основних принципів організації та проведення дослідження із застосуванням поліграфа є принцип гласності та добровільності.
Респондент – це дієздатна особа, яка добровільно дає письмову згоду на участь у дослідженні із застосуванням поліграфа. Перед початком процедури поліграфолог зобов’язаний переконатися, що згода дійсно є добровільною, без будь-якого тиску чи примусу. Водночас респондент має право відмовитися від дослідження із застосуванням поліграфа на будь-якому етапі, і така відмова не може слугувати підставою для будь-яких санкцій. Цей підхід не лише захищає права людини, а й створює основу для конфіденційності, інформація, отримана в процесі проведення дослідження із застосуванням поліграфа, а також та, що міститься в матеріалах дослідження із застосуванням поліграфа (висновок поліграфолога, перелік питань, поліграми, аудіо- та відеозаписи), не підлягає розголошуванню без згоди респондента. Винятки можливі лише у випадках, прямо передбачених чинними нормативними актами.
Конфіденційність у дослідженні із застосуванням поліграфа не є абстрактним поняттям – це конкретний обов’язок поліграфолога.
Згідно з методичними вимогами, спеціаліст зобов’язаний зберігати в таємниці всю інформацію, яка стала йому відома у зв’язку з проведенням дослідження із застосуванням поліграфа.
Це стосується як змісту відповідей респондента, так і його фізіологічних реакцій, поведінки під час тесту та навіть обставин, що передували дослідженню із застосуванням поліграфа. Поліграфолог працює в рамках Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основних свобод, а також низки спеціальних законів, що регулюють державну службу, оперативно-розшукову діяльність та захист персональних даних.
Зокрема, стаття 32 Конституції України прямо встановлює: «Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини». Ця конституційна норма є фундаментальною основою для всього процесу дослідження із застосуванням поліграфа. Аналогічні гарантії містить стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, яка закріплює право кожної людини на повагу до її приватного і сімейного життя.
Підходи до захисту інформації реалізуються на практичному рівні через жорсткі вимоги до зберігання та використання матеріалів дослідження із застосуванням поліграфа.
Умови зберігання повинні унеможливлювати їх втрату, спотворення або несанкціонований доступ. До матеєріалів відносяться висновок, перелік питань, поліграми та аудіо-/відеозаписи, які ведуться на всіх етапах процедури, від входу респондента в приміщення до його виходу. Такий запис виконує не лише контрольну функцію (підтвердження правомірності дій поліграфолога), а й забезпечує додатковий захист, у разі спору завжди є об’єктивний доказ того, як саме проходило дослідження.
Вся інформація в завданні на проведення дослідження із застосуванням поліграфа, заяві про добровільну згоду, висновках та на носіях аудіовідеозапису належить до категорії конфіденційної. Відповідно до статті 5 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу, а їх обробка (збирання, зберігання, використання) без згоди суб’єкта допускається лише у випадках, визначених законом, і тільки в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Стаття 21 Закону України «Про інформацію» уточнює, що конфіденційною є інформація про фізичну особу, доступ до якої обмежено самою особою, і вона може поширюватися лише за її згодою або в порядку, передбаченому законом. Висновки, заяви та носії зберігаються у поліграфолога і у встановлені терміни передаються замовнику дослідження. Будь-які інші допоміжні матеріали (графіки, чернетки, діаграми) взагалі не накопичуються, їх одразу знищують, щоб уникнути навіть теоретичної можливості витоку.
Такий комплексний підхід до конфіденційності має ще й психологічний вимір. Поліграфолог під час консультування пояснює респонденту принцип роботи поліграфа, правила процедури та гарантії захисту даних. Це допомагає зняти зайву тривогу в непричетних осіб і, навпаки, посилити усвідомлення невідворотності викриття в причетних. Водночас забороняється будь-яке приниження гідності респондента, створення небезпеки для його життя чи здоров’я. Усе це разом формує етичний фундамент дослідження із застосуванням поліграфа, де конфіденційність стає запорукою об’єктивності та ефективності дослідження.
Таким чином, основні принципи конфіденційності в дослідженнях із застосуванням поліграфа – це поєднання законності, добровільності, професійної етики поліграфолога та технічних заходів захисту матеріалів.
Підходи до захисту інформації побудовані на чітких процедурних правилах, які унеможливлюють несанкціонований доступ і забезпечують респонденту реальні гарантії. Саме такий баланс дозволяє дослідженню із застосуванням поліграфа залишатися надійним інструментом перевірки достовірності інформації, не порушуючи при цьому прав людини.
Автор: Олена Мала
